Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Іван Федорів: «Пуском нашої установки жив увесь колектив підприємства. І ми це відчували…»

07 липня, 09:03
Переглядів: 1847

Навіть враховуючи те, що труднощі та якісь непередбачувані ситуації в ході ведення пускових робіт на виробництвах ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» після майже п’ятирічної перерви очікувалися, але насправді все виявилося ще складніше.

Свідченням цього є і те, що запланований у першій половині червня пуск основних установок завершився наприкінці цього місяця і навіть ще тривав у липні.

Особливо непросто в гарячі червневі дні було колективу виробництва етилені і поліетилену, який першим розпочинав пускові роботи і від успішної роботи якого в значній мірі залежав пуск та робота всього нафтохімічного комплексу. А ще варто врахувати, що за технологією та багатьма іншими параметрами установка з виробництва етилену та пропілену є найскладнішою.

Івану Федоріву – досвідченому спеціалісту-технологу, який віддав так званій установці ЕП-250 більше 30 років праці, пройшовши шлях від майстра зміни виробництва, що будувалося, до його начальника, це все добре відомо.

– Пускові роботи ми розпочали 8 червня, – розповідає Іван Михайлович, – але вже наступного дня їх довелося призупинити через непередбачувані труднощі під час поетапного введення обладнання в дію. Хоча в ході підготовки до пуску все воно було перевірене на працездатність, зокрема й герметичність, та опресоване, в тому числі зроблена ревізія  компресорів та іншого обладнання за участю іноземних спеціалістів.

– Якою є нині ситуація на виробництві, чи виробляється готова продукція?

– На даний час (розмова велася о 17.00 3 червня. – Авт.) ми виробляємо наші основні продукти – етилен і пропілен, а також фракції С4, С5 і С9. Усі вони відповідають за якістю необхідним показникам. Етилен подаємо як в ізотермічні ємності, так і для потреб виробництва хлорвінілу і на поліетиленову установку, яка, до речі, вчора вночі запрацювала.

– Запрацювала без проблем?

– На щастя, так. Реактор полімеризації, як мовиться, з першої спроби запрацював о п’ятій ранку, а через деякий час ми вже мали готову продукцію.

Це, повірте, успіх усього дружнього колективу установки і особливо начальника цього підрозділу Ярослава Шепіди. Йому вперше доводилося вводити установку в дію після такого тривалого простою, але він разом зі своїм заступником Михайлом Псюком й іншими спеціалістами провели пуск на «відмінно» і за це хочеться їм щиро подякувати.

– А в цілому як Ви оцінюєте підготовленість персоналу до ведення пускових робіт?

– Хочу сказати, що період тривалого простою позначився на якісному складі технологічного персоналу. Звільнялися окремі працівники навіть уже в період підготовки виробництва до пуску. На їх місце ми прийняли нових людей, але їм ще необхідний час, аби освоїтися і зрозуміти процес.

Хочу з цього приводу зауважити, що на відміну від Ярослава Шепіди, багатьох інших наших спеціалістів, які справилися з виконанням своїх посадових обов’язків, окремі наші фахівці не виправдали довіри керівництва та своїх колективів. Це, до речі, теж стане для нас уроком і темою для серйозних висновків та розмов.

Така ситуація змусила шукати підсилення як з числа вже працюючих у нас спеціалістів, яким доводилося працювати в кілька змін, так і наших ветеранів-олефінівців. Тож хотів би, користуючись нагодою, назвати окремих із них. Це, зокрема, Зіновій Дутко, який фактично керував роботами з пуску компресорів, апаратники Богдан Добровольський, Мирослав Романик та Галина Левицька. Завжди в епіцентрі всіх пускових робіт був колишній заступник начальника виробництва Михайло Левицький.

Були перед пуском певні сумніви щодо роботи нової системи управління технологічним процесом, адже кілька років тому провели тут заміну обладнання німецької фірми «Сіменс» на японського виробництва «YOKAGAWA». Але наші оператори, які управляють технологічним процесом, справилися з новою системою, не допустивши жодних серйозних помилок при її впровадженні. А коли й десь виникали якісь тимчасові неполадки, то нам допомагали їх вчасно ліквідовувати спеціалісти підприємства «НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС», які, між іншим, і впроваджували цю систему.

– Усім, хто хоча б частково обізнаний з нафтохімічним виробництвом, добре відомо, що при його пуску, а тим більше після тривалої перерви, завжди з труби факела йде дим. Але поява диму тепер спричинила багато розмов та всіляких чуток.

– За щоденними клопотами я не завжди мав можливість вникати в ці всі розмови. Скажу одне: «Нині – не димить. Виробництво, вийшло на свій робочий режим. А хіба було б краще, якби таке унікальне підприємство, яке за багатьма видами продукції є єдиним в Україні, не працювало?

А дим з труби факельної системи передбачений і очікуваний. За часів СРСР ми включали під час пуску одночасно 6-7 печей піролізу, а тепер лише 2-3. Диміло тоді в кілька разів більше, але цього майже ніхто не помічав, бо було набагато більше інших проблем. Зменшити кількість спалювання відходів виробництва вдалося завдяки впровадженню у 2000 році новітньої технології пуску установки.

– Який день чи доба в період пуску виробництва були для Вас найважчими?

– Щось конкретно і не пригадую. Скажу так, що, починаючи з 9 червня і до часу випуску готової продукції, всі дні та доби були важкими, бо робота в цей період вимагала як від мене, так і від багатьох інших керівників та спеціалістів, операторів та апаратників виробництва й підприємства повної самовіддачі і десь навіть мужності.

 Доводилося, мабуть, перебувати на виробництві й цілодобово?

І не один раз, і не тільки мені. Я за цей період лише три або чотири рази ночував дома. Дружина, щоправда, аби підтримати мене, жартувала з цього приводу… Але про це не сьогодні.

Навіть не щоденно, а майже постійно перебував у нас на  виробництві головний інженер «КАРПАТНАФТОХІМу» Іван Підсадюк, котрий на місці вирішував, які додаткові сили, конкретних спеціалістів потрібно для виконання того чи іншого завдання. Безпосередню участь у нарадах з приводу ведення пускових робіт брав генеральний директор товариства Володимир Шулиндін. А заступник генерального директора з виробництва Олександр Болецький, який у свій час працював у нас, часто консультував з приводу вирішення якоїсь проблеми. Слова подяки за справді самовіддану працю хочу висловити колективу товариства «КАЛУШ КАРПАТ-СЕРВІС». Зрештою, пуском установки етилену жив увесь колектив нашого підприємства. І ми це відчували.

Розмову записав Анатолій Гетьманчук.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: