Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Анатолій Мицак: "Ще з дитинства припали мені до душі оті маленькі роботи, виконані засобом графіки"

31 січня, 11:38
Переглядів: 436

Минулого тижня в Краєзнавчому музеї Калущини відбулося відкриття філателістичної виставки калуського колекціонера Анатолія Мицака, який представив відвідувачам колекцію провізорій (тимчасових марок) Івано-Франківської області 1992-1995 років.

І це, здавалося б, залишилося б пересічною подією в культурному житті міста, якби не одне але, яке стосується автора виставки. Справа в тому, що професія цієї людини зовсім не творча, а радше навпаки… Анатолія Мицак старший майстер цеху з виробництва хлорвінілу виробництва ПХВСС і КС ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Незважаючи на працю на цьому дуже складному виробництві, Анатолій Олександрович не загубив своє покликання і вже впродовж кількох десятків років закоханий у філателію.

– Раптова зміна суспільного ладу й утворення нових країн на теренах колишнього СРСР призвели до відродження незалежної України з усіма змінами, притаманними в перехідний період, – розповідає А. Мицак. – А це і знецінення карбованця, і нестача знаків поштової оплати, і зміна поштових тарифів. З метою запобігання цьому дефіциту Державний комітет зв’язку України 14 січня 1992 року дозволив відділу зв’язку зробити переоцінку наявних маркованих конвертів СРСР за допомогою проставляння відтисків маркувальних машин або штемпелів із вказанням нової ціни. Це явище і здобуло назву провізорії.

Я обрав собі тематику, пов’язану з історією пошти й провізоріями Івано-Франківської області в період з 1991-го по 1995-ті роки, адже тоді в державі була гіперінфляція, в обігу «ходили» купоно-карбованці, ціни мінялися чи не кожного місяця, а марок не вистачало. «Марковий голод» призвів до того, що на Івано-Франківщині марки почали замінювати штемпелями… Ось ці штемпелі і захопили мене… Кожен район області мав свої. Вони не були подібні одні на одних, з цікавим вирішенням.

А в 1995 році, коли в Україні ввели гривню і тарифи вже не так стрімко змінювалися, марок уже вистачало. Відтак згодом було введено перші літерні марки, які друкуються дотепер.

– Коли ви розпочали колекціонувати марки?

– Колись діти не сиділи весь вільний час за комп’ютерами та іншими ґаджетами. Фактично кожен радянський школяр мав хобі щось колекціонувати. Йдучи зі школи в рідному Калуші, я щоразу проходив попри десятки газетних кіосків, а в них на вітринах були листівки, марки, календарі, книжки, етикетки, значки та інше. Відтоді і припали мені до душі оті маленькі роботи, виконані засобом графіки. І фактично з третього-четвертого класу я, так би мовити, пірнув у своє захоплення.

– А коли ваше захоплення перейшло на професійний рівень?

– У Калуші є чимало людей, які захоплюються філателією. Один із них – ветеран нафтохімічного комплексу Мирослав Сенечко. Саме він свого часу познайомив мене з відомим філателістом із Івано-Франківська Анатолієм Задорожним, який незважаючи на те, що прикутий до ліжка, не покидає свого захоплення марками. Ми подружилися з Анатолієм і прийняли рішення спільно видати каталог «Поштові провізоричні штемпелі Івано-Франківської області». Вперше цей каталог ми представили на виставці в Одесі в 2012 році. Потім він ще неодноразово доповнювався та видавався. Коли ми вже отримали декілька нагород на виставках за цей каталог, я вирішив окремо представити безпосередньо штемпелі, про які в ньому йдеться.

Відтак наразі у моєму доробку є вже чимало перемог на виставках всеукраїнського та міжнародного рівнів. Зокрема, останню цьогорічну нагороду здобув на національній виставці в Дніпрі, а дещо раніше, в листопаді минулого року, – на регіональній виставці в Полтаві.

Щодо Калуша, то в рідному місті це моя перша виставка. Погодився на неї, щоб, так би мовити, розворушити інших місцевих філателістів.

– Скільки екземплярів наразі налічує ваша колекція?

– Відверто кажучи, я їх вже дуже давно не рахував… Востаннє, коли в 1980 році сортував, то в мене було більше семи тисяч різних марок, а зараз, думаю, вже є орієнтовно 20-30 тисяч. Щодо їхньої тематики, то з плином років і зі зміною уподобань вона змінювалася.

Всі родичі та знайомі знають про моє захоплення, тому коли знаходять щось «цікавеньке» в себе на горищі, то приносять мені. Зміст листів мене не цікавить, для мене важливі сам конверт, штемпелі…

– Чим ще захоплюєтеся у вільний від роботи час?

– Захоплень у мене багато, але всі вони пов’язані з філателією (все, що стосується діяльності пошти. – Авт.). Спершу збирав лише марки, потім захопився відкритками. До речі, їх у мене є теж чимало, вистачило б навіть для виставки. Цікаво, що спершу збирати відкритки почала моя дружина, але через певний час їй це захоплення стало не цікавим, а от я вже не міг зупинитися (сміється. – Авт.).

Крім того, свого часу я колекціонував календарі. Але їх було цікаво збирати тоді, коли на всю Україну випускали всього 5-6 календарів, а тепер же щотижня друкують десятки. До речі, свою колекцію календарів я подарував…

– Як вдається поєднувати своє захоплення із основною роботою, яка дуже відповідальна?

– Насправді, нічого складного в цьому немає. Замість того, щоб після роботи годинами дивитися телевізор, я «пірнаю» у свої марки та конверти.

Хочу також сказати, що експонати на різні виставки возити не потрібно, їх відправляю поштою, тому проблем з цим не виникає. Організатори виставок беруть на себе зобов’язання зі страхування і охорони екземплярів.

– Розкажіть, будь ласка, про свою трудову кар’єру.

– Я корінний калушанин, але певний час проживав у Перемишлянському районі, що на Львівщині. Повернувся в Калуш у 1995 році після навчання в Дрогобицькому педінституті (спеціальність – вчитель математики) та 12-ти років педагогічної праці, кілька з яких навіть був директором сільської школи. На «хімію» прийшов і влаштувався апаратником якраз тоді, коли в цеху ВХ проходила реконструкція. Ось так вчитель-математик став апаратником…

Відверто кажучи, я дуже довго вагався перш ніж прийняти це рішення, але тепер ні про що не шкодую, хоча спочатку було дуже не просто.

Згодом став майстром зміни, майстром відділення, старшим майстром відділення… Одним словом, пройшов всі сходинки від апаратника до старшого майстра цеху.

До речі, у нашому цеху є ще один випускник Дрогобицького педагогічного інституту, щоправда, іншого факультету, – начальник зміни.

– Що б ще хотіли сказати на завершення розмови?

– Як педагогу за освітою, мені прикро, що школа мало уваги приділяє такому виду захоплень, як філателія. Чому так? Бо філателія потребує грошей, вона живе лише за рахунок спонсорів. А це захоплення, до речі, є одним із надійних способів відірвати підлітків від сидіння за комп’ютерами.

P.S. Усі бажаючі можуть ознайомитися з виставкою в Краєзнавчому музеї Калущини (вул. Шевченка) до 6 лютого.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: