Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Дуже тепло, хоч із «Ностальгією»...

03 листопада, 10:02
Переглядів: 4664

На уже сьомій за рахунком презентації нової книжки калуської поетеси Розалії Боднарчук (а віднедавна – і прозаїка, бо в новопрезентованій книжці «Ностальгія» вміщено немало прозових творів автора) в палаці культури «Мінерал» директор цього закладу і подруга Розалії Семенівни Алла Терещенко дуже задушевно представляла цю добре знайому в Калуші (та й поза його межами) творчу людину... Адже вона не тільки пише вірші і прозу, але й чудово вишиває, вирощує квіти, грає на баяні, співає...

– Бог обдарував цю жінку, – наголошувала Алла Феліксівна, – багатьма гранями таланту. Коли вона пише вірші, то забуває про квіти. А вже коли садить квіти, то перестає віршувати і починає... співати.

Більшість людей присутніх у залі, а прийшли на цей творчий вечір-портрет чимало шанувальників таланту Розалії Боднарчук, ба, навіть приїхали: з села Тлумацького району, де народилася (Гринівчани) і з села Снігурівського району, що на Миколаївищі, де виростала) з захопленням слухали винуватицю торжества, яка немало розповіла про себе і свою долю, читала свої вірші, що ще раз підкреслювало чутливу душу цієї жінки...

Так доля у Розалії Семенівни не проста... Але вона не жаліється на неї. На підвіконнику, що служить їй за письмовий стіл, народжуються твори, що пишуться в такт стукоту власного серця... Тому, мабуть, вони і сприймаються читачем та торкаються струн їхніх сердець. Зрештою, присутні в залі це могли відчути і тепер, коли, виходячи на сцену, і малі, і дорослі читці декламували її вірші (Максимчик, приміром, про лисичок, Аліса – про кошенятко, що подружило з поросятком, Віталік – про інших маленьких істоток).

– Свою книжку «Ностальгія», – каже Розалія Семенівна, – я присвятила пам’яті рідних людей: мами Палагії, сестри Ганусі, племінниці Стефанії, чоловіка Мирослава. Я щаслива, що вони в мене були.

Гортаючи сторінки «Ностальгії» (а немало це робило просто в залі), не можна не звернути увагу, чому саме так авторка назвала книжку. «Ностальгія»... Вже самі заголовки творів, особливо прозових, зацікавлюють, інтригують («Три Марії», «Три богатирі», «Прощання з журавлями», «Колискова для сонця», «Колодязні зорі» та інші). Вона з таким теплом, зі справжньою ностальгією описує наш український степ, село в ньому, стосунки між людьми. Вона зізнається, що полюбила той край, куди з мамою змушена були виїхати ще в 50-их роках минулого століття, як рідну землю.

І на підтвердження цих слів зі сцени ПК «Мінерал» лунає пісня «Рідне село» (слова Розалії Боднарчук) у виконанні ансамблю вчителів з села, де народилася. Скільки гарних слів було сказано ними про свою землячку!.. Але не менше говорили про свою кумирку і директор НВК та голова профкому, які приїхали на творчий вечір аж із Миколаївщини. Вони, кажуть, всією школою радіють, коли із Калуша на їх адресу приходить пакунок, в якому повно квіткових цибулин, насіння і ще – змістовний лист, нова поезія чи книжка.

Щиро аплодували в залі і співочому дуету «Бойківчанка», який вже традиційно виступає на творчих зустрічах з Розалією Семенівною з піснею-посвятою. І отець Григорій Мороз, аби як був зайнятий, не минає заходу, в центрі якого – вона, мила Роза, в жилах якої, за словами самого священика, тече родинна з ним кров. Зал аплодував, коли вони на сцені і справді по-родинному обнялися...

Але цим обіймам на сцені передували інші. Розалія Семенівна пошукала очима в залі і покликала до себе лікаря Василя Рогіва з дружиною, якого має за сина. По-синівськи тепло й щиро вітав він свою названу матір з творчим успіхом...

Не поскупився щирим вітальним словом і автор цих рядків, який волею своєї професії відстежує її творчі здобутки впродовж років.

А ще на сцену з букетами квітів і  вітальними словами виходили поет Іван Ткачик, шеф-редактор часопису «Нафтохімік-Калуш» Анатолій Гетьманчук.

... Зал ніби завмер, коли Розалія Семенівна взяла в руки і розтягнула баян. Заспівала!.. І як!.. Дуже-дуже душевно, у кожному тембрі – фібри її душі. «Браво!» – вигукнув хтось у залі після її чарівних «Волошок». Хочу завершити цей матеріал словами її вірша:

У любові, тільки у любові

Множтеся й живіть на цій землі!..

2093 коментарiв