Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Володимир та Софія Баки. З танцями все життя

19 лютого, 18:00
Переглядів: 888

Йому – 82, їй – 75, а дивляться одне на одно ще й досі так щиро та закохано, як й на старих знімках

 Творче калуське подружжя Володимира та Софії Баків вже давно на пенсії, але в душі вони танцюють досі. Засновники та багаторічні керівники народного ансамблю танцю «Пролісок» при калуському Палаці культури  «Юність»  все життя присвятили танцям та одне одному.

Кохання з першого погляду

Софія Михайлівна родом із с. Грибовичі, що під Львовам, Володимир Петрович – калушанин. Хоч обидвоє навчалися у Львові, але познайомилися в Тернополі.

– Я навчався на архітектора, потім 3 роки служив в армії, коли повернувся – закінчив навчання і пішов працювати інженером у філію ДП «ДІПРОМІСТО», а танці були як моє хобі, – пригадує Володимир Бака. –Займався в танцювальному колективі при клубі «Львівгаз» .

З Софією ми познайомились у Тернополі у 1959 році. Керівник танцювального колективу в якому я на той час займався, балетмейстер Віталій  Дяконов запросив мене до  участі в новому танцювальному ансамблі «Надзбручанка» при Тернопільській філармонії. Тож я залишив роботу і поїхав до Тернополя професійно займатися танцями.  Вже там дізнався, що до новоствореного колективу має приєднатися  ще одна танцівниця зі Львова, всі чекали з нетерпінням на знайомство з нею. І от вона приїхала… Я тоді одразу зрозумів, що ця дівчина буде моєю дружиною. Рівно через рік ми побралися. Вже пізніше Софія згадала, що бачила мене у Львові на концерті в оперному театрі. Там я танцював сольний номер, а вона, студентка культосвітнього училища, була серед глядачів.

Звання «заслуженого» – сімейне

З того часу і дотепер творче подружжя нерозлучне. Навіть звання заслуженого артиста у них одне на двох.

– У 1973 року після звітного концерту колективів Тернопільщини в Києві до  нас з Софією підійшли члени журі і сказали, що хотіли б подивитися на сольний виступ нашої пари, – пригадує Володимир Петрович. – Ми станцювали, після чого нам повідомили, що присвоять звання заслужених артистів УРСР. Але,  як виявилось згодом, після оформлення всіх документів звання отримав лише я. Мабуть, вони вирішили, що на одну сім’ю два звання – забагато. Проте я вважаю  цей титул сімейним.

Подружжя Баків із ансамблем «Надзбручанка» гастролювали від Мурманська до Узбекистану, від Прибалтики до Уралу. Працювати доводилось багато і важко, але їхня невтомна праця приносила все нові результати та успіхи.  Так, у 1976 році пару запросили до збірної концертної групи СРСР «Дружба народів», яка у рамках програми налагодження культурно-духовних зв’язків мала відвідати з концертами чимало далеких країн.  Тоді сімейно-мистецький тандем Баків побував у Лаосі, Шрі-Ланці, Бірмі, Непалі, Індії, а також у Росії, Болгарії та Молдові. Подружжя із захопленням згадують цей період свого життя. Особливо теплі спогади у них залишились від відвідин Південної Азії.

– Це була захоплююча подорож, – ділиться спогадами Софія Бака. –  Краса цих країн вражала. Хоча  пізніше ми дізналися, що коли були в Лаосі, то там тривала громадянська війна. Аж тоді ми зрозуміли,  чому нас в цій країні возили в одне й те ж місце за різними маршрутами. Виявилось, що це задля нашої безпеки.

Софія Михайлівна показує свої тодішні фото на яких вона як дві каплі води схожа на народну артистку та тезку Софію Ротару. Такий же виразний погляд, витончені риси обличчя, пряме темне волосся.

– Не раз у громадському транспорт чи на вулиці я ловила захопливі погляди людей, багато хто говорив, що я дуже схожа на Ротару, – говорить жінка. – Але найбільший конфуз, пов’язаний з цим, стався в Москві, звідки стартувала наша подорож в рамках проекту «Дружба народів». Після зустрічі артистів з керівництвом Міністерства культури СРСР  мене чомусь попросили залишитись. Так і сказали: «Софіє Михайлівно, а ви, будь ласка, залишіться, нам треба ще дещо обговорити». Але, як виявилось в процесі розмови, мене просто переплутали з Софією Ротару.

«Пролісок»

Коли гастролі вже були позаду, мистецька пара зрозуміла, що тепер час передавати свою любов до танцю і вміння наступним поколінням. Софія  Михайлівна  почала працювати   керівником  дитячого танцювального гуртка при Будинку школяра у місті Тернополі, а Володимир Петрович  очолив  танцювальний  колектив «Пролісок» при Тернопільському фінансово-економічному інституті.

Після виходу на пенсію сім’я вирішила переїхати на батьківщину Володимира Баки в Калуш і не вагаючись обміняла тернопільське житло на калуську квартиру, адже тут жив їхній єдиний син та саме народилася онучка. Звісно, що без танців творче подружжя вже не уявляло свого життя, тому приїхало сюди з ідеєю заснувати танцювальний колектив. Своїми планами Володимир Бака поділився з тодішнім директором ПК «Юність» Володимиром Добровольським. Його ця ідея зацікавила, тож у 1987 року на базі «Юності» було засновано ансамбль танцю «Пролісок», який очолив Володимир Бака. Учасниками колективу  стали  старшокласники, студенти, працююча молодь. Згодом Софія Бака працювала керівником підготовчої групи «Проліска», в якій навчалися діти молодшого віку.

У  програмі ансамблю були як українські народні танці, так і танці народів світу. Всі свої навички та знання професійні хореографи передавали молодому поколінню, небайдужим до мистецтва танцю калушанам. Дуже швидко ансамбль танцю «Пролісок» здобув популярність у нашому місті, а згодом почалися гастролі Україною. Зокрема,  у 1990  році колектив відвідав острів Хортиця, де виступив з нагоди святкування 500-ліття Запорізького козацтва. Саме після цієї поїздки ансамблю присвоїли почесне звання народного.

– Я дуже хотів, щоб в Калуші з’явився колектив зі знанням народного, працював над цим, – пригадує Володимир Бака. – Так і сталося. «Пролісок» першим з танцювальних колективів міста отримав це знання.

Ансабль під керівництвом подружжя Баків танцював і на європейських сценах, зокрема не раз виступали танцюристи в німецькій Баварії, брали участь у фестивалі в Королівстві Бельгія. А в цьому році «Пролісок» святкуватиме свій вже тридцятилітній ювілей.

– Володимир та Софія Бака – майстри своєї справи з творчим підходом до роботи та організаторським хистом, – каже їхня учениця та наступниця, теперішній керівник танцювального колективу «Пролісок» Олена Малиновська.  – Таланові керівники та постановники з вмінням бути водночас вимогливими і добрими, принциповими і людяними. Це їхній стиль роботи. Наставники проявляли свою творчу мудрість у тому, що давали змогу колективу виконувати постановки інших балетмейстерів. Це допомагало учасникам не тільки знайомитись із іншим фольклорно-етнографічним матеріалом, а й удосконалювати техніку виконання будь-якого танцювального елементу.  

Між концертами та гастрольними подорожами творча сім’я знаходила час і на інші захоплення. Виявляється, Володимир Петрович не лише віртуозний танцівник, а ще й майстерний художник. У квартирі подружжя десятки картин, написаних хореографом. Серед них – пейзажі-спогади азійських пляжів, де відпочивали між виступами, перебуваючи на гастролях, ікони,   портрети рідних і навіть автопортрет.

Звісно, виникає запитання, як Володимир Петрвович все це встигав? Але його відповідь проста: не витрачав часу даремно. Каже, малював би й досі, але проблеми із зором, що дошкуляють останнім часом,  не дозволяють. А от Софія Михайлівна любить поратися на дачі. Це допомогає їй завжди залишатися енергійною.

Хоч тепер подружжя вже на заслуженому відпочинку, але про своє дітище не забувають. Цікавляться життям колективу, відвідують виступи, підтримують зв’язок із керівником та учасниками «Проліска».

– За тих часів було простіше, – зауважує Володимир Бака. – Адже фінансування колективів було значно кращим. А тепер учасникам ансамблю пошиття дороговартісних костюмів, поїздки потрібно майже повністю фінансувати зі своєї кишені. Але ж не всі мають таку змогу. Так не повинно бути, ці люди працюють на популяризацію української культури. Держава повинна бути в цьому зацікавлена. Талановитих людей достатньо, бракує лише фінансового забезпечення культури на державному та міському рівнях.

Не надто держава турбується й про ветеранів культури.  Зараз Софія і Володимир Баки отримують пенсію в розмірі 1400 грн. кожен. Володимиру Петровичу, щоправда, нараховують ще додаткову надбавку –  750 грн. за звання «заслужений артист України». Саме в таку суму наша держава оцінює працю людей,  які все життя працювали над розвитком та популяризацією української культури…

Уляна ФІРИЧ.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: