Калуська громада попрощалася з молодшим лейтенантом Віктором Дуляновським
Боєць загинув 10 липня 2023 року на Запоріжжі в бою за волю та незалежність України.
Віктор Дуляновський народився 2 серпня1978 року в смт. Войнилів. З 1996 по 1998 рік служив у Збройних Силах України. А в 2015 році він обрав важкий, але гідний та сміливий шлях — боронити державу! Тому без жодного сумніву в квітні 2022 Віктор знову став на захист своєї держави. Був командиром мінометного взводу. До останнього подиху виконував свій військовий обов’язок.
До служби в ЗСУ Віктор Дуляновський 22 роки пропрацював у цеху з виробництва хлорвінілу товариства «КАРПАТНАФТОХІМ». У цей колектив він прийшов відразу після закінчення в 2000 році Бурштинського енергетичного технікуму. Спочатку працював апаратником, а коли заочно закінчив Івано-Франківський Національний університет нафти і газу став виконувати обов’язки майстра зміни. На цій посаді Віктор працював до 2017 року, коли його призначили старшим майстром зміни, а через рік – старшим майстром відділення синтезу соляної кислоти.
Яким Віктор Дуляновський був спеціалістом і людиною нам розповіли начальник цеху Василь Савків та його заступник і товариш Віктора Роман Тимків.
В. Савків:
– У роботі Віктор був надзвичайно завзятим та ініціативним. Він постійно й наполегливо висловлював пропозиції з поліпшення роботи обладнання та механізмів. Частину із них уже реалізована, а інші – в наших планах. І дуже всіх нас переймає жаль та смуток, що більше не буде з нами Віктора, що вже не прийде в цех, у своє відділення… Нам його дуже не вистачатиме, а пам’ять про нашого колегу і Героя назавжди залишиться в наших серцях.
Р. Тимків:
– Знаю із розповідей тих, хто служив з Віктором в період АТО й уже під час повномасштабної війн з росіянами, що він був дуже сміливим і відчайдушним воїном. Мені особисто не доводилося ще зустрічати більш підготовленого до війни бійця, яким був Віктор.
Ці його вольові та патріотичні риси захисника рідної держави були відзначені командуванням. Адже буквально за тиждень до сумної звістки про про те, що Віктор загинув, він мені повідомив про нагородження відзнакою «Козацький Хрест». Її він удостоївся за героїзм та успішне ведення боїв в напрямку селища Роботине Запорізької області.
…Покинув цей земний світ гідний захисник України, дорогий син, коханий чоловік, люблячий батько, який разом із дружиною Іванною виховували двох доньок – одинадцятирічну Вікторію та дев’ятирічну Марію. Його смерть – невимовний біль для рідних, друзів, колег по спільній праці й для усієї Калуської громади.
Спочивай з Богом, наш мужній Герою!
Записав Анатолій Гайовий.
