Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Назар Яремко: «FLEX став сходинкою до втілення моєї мрії – вступу до американського вишу»

09 серпня, 14:42
Переглядів: 7783

Провести рік у США – мрія будь-якого підлітка. А програма обміну для майбутніх лідерів FLEX допомагає її здійснити. Про свій рік у США в 2016-2017 навчальному році, американську сім’ю та університет майбутнього розповів цьогорічний випускник Калуської ЗОШ №3 Назар Яремко.

Назаре, розкажи, як ти дізнався про FLEX?

– Про нього мені розказала вчителька з англійської мови в 7 класі, до котрої я ходив на додаткові заняття. З того часу я жив ним, чекав кожного року, писав твори, готувався.

Які етапи для тебе були найскладнішими?

– Якщо чесно, то вони всі були складними, але найбільш хвилюючим, мабуть, третій. Насамперед тому, що там було інтерв’ю та ігри в командах. А я на той час був не надто комунікабельним, мені було важко знаходити спільну мову з однолітками. Довелося також трохи прикрасити відповіді, бо американці люблять людей, які займаються волонтерством, а я тоді цим не займався.

Якими були твої перші відчуття, думки, емоції, коли ти дізнався, що летиш у Штати?

– Я ледве не вмер насправді (жартує). Мені ж не відразу сказали, шо полечу. Спочатку я був альтернативним кандидатом. Довелося чекати півтора місяця, коли ще міг змінитися мій статус. Але прийшов дедлайн і цього не відбулося, тож я вже змирився, що не пройшов. Проте невдовзі мені зателефонували і сказали, що в останній момент відмовився фіналіст і я лечу в США. Це було в десять разів несподіваніше, ніж коли б мені про це сказали відразу. Перше, про що я подумав, це як маму переконати, бо вона почала просити мене, щоб відмовлявся.

Розкажи про свою хост-фемелі.

– У мені було їх дві. Перша звичайна сім’я: тато, мама і двоє синів мого віку. Місто у штаті Мічиган, в якому проживав, – маленьке, з чисельністю населення до 1000 чоловік.

Два місяці, які я провіву цій сім’ї, були дуже сумними. Ми нікуди не їздили, з кімнати я майже не виходив.

З часом мені поміняли координатора, і вона запитала, чи мені подобається сім’я. Оскільки відповів «ні», то мені знайшли нову сім’ю. Це була подружка моєї нової координаторки Joan Fitzpatrick. Вона мала двох всиновлених дітей, один з яких з синдромом Дауна, та троє старших своїх, які вже жили окремо. І, якщо чесно, ця сім’я була просто найкраще, що було за цілий рік.

Чи був у вас мовний бар’єр?

– Так. Спершу мені важко було з ними порозумітися. Коли вони починали говорити між собою, я просто не розумів їх. А перший день в школі – це, мабуть, найгірший день за цілий рік. Вчителі пояснювали якісь теми, а я взагалі не міг второпати, про що вони говорять. Але за три місяці я вже відчував себе повністю нормально в тому оточенні.

Що ти можеш сказати про американську освіту?

– Набагато краща, ніж у нас. Там немає акценту на зубріння, на мільйон предметів, інформації, які тобі не потрібні. До прикладу, коли в них останні екзамени, то там все залежить не від того, як ти зазубрив, а як ти думаєш, як у тебе розвинені логіка та інтуїція. Найбільше мені сподобалось те, що є дуже багато позашкільних можливостей: змагання з ерудиції, волонтерські клуби саморозвитку і самоврядування, які мають досить високий рівень.

Назаре, а чи не шкодував, що наважився на такий крок? Що тобі дав цей рік в Америці?

– Про те, що поїхав у США, взагалі не жалію. Ця поїздка мені дала багато. Передусім – знання і нові зв’язки. Окрім того, вона мене загартувала і багато чому навчила. Я став більш стресостійким і самостійним, навчився розпоряджатися грішми.

Знаю, що ти, провівши рік у Штатах, повернувся до Калуша, успішно закінчив школу і вже вступив до університету за кордоном. Розкажи трішки про нього.

– Це – Minerva Project – новий університет, заснований у 2012 році. Вони позиціонують себе, як університет, який відрізняється від усіх, бо навчання там відбувається через програму ActiveLearning Form і всі лекції проходять через комп’ютер у віртуальних класах. Перевагою є те, що в класі по 15 студентів, тому професор може приділити увагу кожному.

У цей заклад також приймають найменшу кількість студентів серед усіх університетів в Америці. При вступі вони вимагають пройти не звичайні американські тести, а свої особисті, і дивляться не скільки людина знає, а як вона думає.

Прикметно, шо перший рік навчання відбувається в США в Сан-Франциско, а потім кожні півроку локація змінюється. Відповідно я побуваю у Південній Кореї, Індії, Німеччині, Аргентині, Великій Британії та Китаї. Однією з причин, чому я вступав до Minerva Project, є те, що в цьому університеті дуже високий відсоток людей із цілого світу. Тому, коли я його закінчу, матиму інтернаціональні зв’язки. І це мені надзвичайно подобається.

А яка вартість навчання?

– Навчання дороге. Якщо без фінансової допомоги, то тридцять тисяч доларів, але мені «покрили» двадцять вісім тисяч. Тобто, якщо ти показуєш, що твої батьки заробляють мало, то надається фінансова допомога. Але, крім того, мені потрібно ще оплачувати квитки, страхівку, тому десь виходитиме п’ять тисяч в рік.

Не страшно їхати в США на навчання одному?

– Страшно. Але якщо взяти до уваги, що воно триватиме від вересня до кінця квітня, то це не так і довго. Після цього я чотири місяці можу перебувати в Україні.

Як вважаєш, щоб вступити до цього університету, тобі б вистачило знань, здобутих у школі, чи таки більше допоміг рік навчання у США?

– Школа мені практично нічого не дала для того, аби поступити за кордон. Це зараз особливо відчувається. Я не кажу, що в нас погані знання дають, просто вони не дуже практичні. А щоб поступати в американський університет, довелося вивчити багато нових речей. Можу сказати, що FLEX став сходинкою до втілення моєї мрії – вступу до американського вишу.

Що б ти хотів побажати калуським школярам?

– Побажав би не гаяти часу, а вже з 7 класу дізнаватись про різні можливості. Зараз є дуже багато організацій, таких як EuropeanYouth Forum, CACTUS, і програм, до прикладу, FLEX, UWC, UGRAD, які дають величезний поштовх. Дуже важливо вчити англійську мову, бо вона потрібна будь-де.

Дякую за розмову. Успішного тобі навчання!

Спасибі. І тобі того ж бажаю в українському вузі.

Уляна ЧЕРВОНА, студентка ІІ курсу факультету журналістики Національного університету «Львівська політехніка».
0 коментарiв

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: