Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Подорож до Лімниці, яка засмутила

07 липня, 12:30
Переглядів: 110

Минулі вихідні чи не вперше з початку літа були по-справжньому теплі і сонце гріло так, як йому й належить у цю пору  гріти. Тож після всіх обов’язкових недільних занять, куди входять такі, як відвідування храму, святковий обід та відпочинок, вирішив згадати про ще одне захоплення – подорож до нашої ріки Лімниці.

І ось я вже під’їжджаю до традиційного свого місця відпочинку, що знаходиться на правому березі ріки біля моста дороги  з Калуша на Добровляни і Новицю. По приїзду на місце відразу попрямував дорогою, що веде до русла ріки і… остовпів у повному розумінні цього слова. Адже дороги, якою колись і сам спускався автівкою, вже нема, а на її місці велике провалля.

Оговташись від побаченого, помітив невеличку стежку, що проглядалася крізь трави та викинуте водою коріння й пісок з мулом. Пробираюся нею, але чим далі йду, то більше розумію, що знайти хоч якесь місце для того, щоб розстелити рушник і спробувати зайти в ріку, мені тут не вдасться. Зрештою, я був не єдиний у такому висновку, бо назустріч йшли калушани з дітьми і з повними сумками, яким теж не вдався відпочинок на цьому березі Лімниці. І лише поодиноким відпочивальникам вдалося прилаштуватися під вцілілими кущами та великим камінням.

Але я вирішив продовжити пошуки і все-таки віднайти місце, де міг би прийняти вперше в цьому році сонячну ванну, відчути прохолодну насолоду гірської ріки. З цією метою вирішив пройтися  далі вздовж берега. Спочатку мені довелося в буквальному розумінні цього слова пірнути в майже мій ріст трави та чагарники, а потім на заваді мого пересування стали все частіше з’являтися викинуті водяною стихією дерева. Прохід стежкою утруднювала також багнюка. Через декілька десятків метрів ходьби від мандрівки стежкою взагалі довелося відмовитися. Тоді я вирішив іти до русла ріки навпростець, перестрибуючи та пролізаючи крізь дерева та кущі. Наблизившись до Лімниці, побачив, що вода в ній далеко не того дзеркального кольору, яку ми звикли бачити, а якогось сірувато-зеленкуватого, що аж ніяк не спонукало до бажання плюхнутися в неї.

Але найбільше гнітюче враження залишилося від вигляду берегів ріки. Вони нагадували швидше навіть не наслідки паводка, а землетрусу. Величезні стовбури дерев з корінням звисали прямо над руслом, а на їх гіллях тріпотіли порвані пакети, рештки одягу… Неможливо  було також віднайти на березі ріки хоч клаптик травяного покриття, піску чи каміння, де можна хоча б присісти.

…Розташувався  на одному із принесених паводком дереві. Опустив ноги в ріку і таки відчув очікувану насолоду. Але це миттєве задоволення не могло приглушити всю біль від побаченого.

Коли і хто наведе тут порядок і відродить берегоукріплення ріки, яка є гордістю міста, якою пишаються його мешканці? Щоб допомогти Лімниці, одних зусиль місцевої влади, державних органів тепер уже замало. Вся громада Калуша та сіл району повинна нарешті зрозуміти, що знищувати береги ріки, красти гравій з її русла – це злочин. Бо, задоволення потреб одиниць повертається, як бачимо, бідою для тисяч.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: