Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Феномен калуських дзвонарів. Учні калуської ЗОШ №4 досліджують його вже впродовж 15 років

15 липня, 11:05
Переглядів: 9083

Саме стільки часу в Калуській загальноосвітній школі №4 діє зразковий краєзнавчий музей «Істрія рідного краю». Його було започатковано на базі шкільного дослідницько-пошукового клубу «Пам’ять» з ініціативи вчителя історії, члена Спілки краєзнавців України, лауреата премії Констянтини Малицької Світлани Загребельної. В музеї не лише зберігаються цінні експонати, адміністрація та його актив постійно працюють над дослідницькими проектами, все більше заглиблюючись у захоплюючі сторінки з історії Калущини. Але особливу увагу тут приділяють розвитку дзвоноливарства та історії роду Фельчинських, які прославили цим ремеслом наше місто на, без перебільшення, увесь світ. Адже калуські дзвони до цього часу дзвенять у містах і селах Європи та навіть у Нью- Йорку.

Журналіст «НК» поспілкувалася зі Світланою Загребельною та юними дослідниками-пошуковцями, які розповіли багато цікавих та досі невідомих загалу фактів з історії калуського дзвоноливарства.

Семикласник Владислав Яковина – голова ради дослідницько- пошукового клубу, а його однокласниця Анастасія Лабатій очолює актив музею. Ці діти представляють вже п’яте покоління учнів-дослідників школи №4. Школярі займаються дослідницькою роботою тільки два роки, але за цей час мають вже чимало здобутків, яким позаздрять навіть досвідчені фахівці. Зокрема, під їхнім керівництвом у музеї відкрито новий розділ, присвячений сучасним українським Героям – воїнам- атовцям – випускникам школи. Також протягом року вони займаються пошуком та дослідженням цікавинок з історії рідного краю. Загалом учнівський актив краєзнавців-дослідників налічує близько двох десятків школярів.

Музей складається із етнографічного та краєзнавчого залів, у яких зібрано чимало артефактів та цінної інформації, здобутої дітьми та їхнім керівником Світланою Іллівною. Але сьогодні мова йтиме про одне із наймасшабніших досліджень юних істориків – дзвоноливарство у Калуші. Адже, кожен калушанин, мабуть, знає, що в минулому наше місто було відоме завдяки цьому ремеслу. Але краєзнавці з четвертої школи знають про це значно більше і найцікавішими фактами поділиоися з читачами «НК».

Фельчинські – не єдині, але найуспішніші

Активісти клубу та музею вивчають історію дзвонарства у кількох напрямках. Вони досліджують долі дзвонів, вилитих в Калуші, а також тих, які були створені на фабриках Фельчинських у Польщі. Окремо займаються вивченням історії роду та самої калуської дзвоноливарні.

Як з’ясувалося, на початку XIX століття в Калуші діяло аж три фабрики з виробництва дзвонів. Серед них – підприємство Іона Сарафина. Дзвони, вилиті там, до речі, знайшли в одному із сіл на Тернопільщині. Також є відомості про ливарню Георгія Гайбля. Але з часом, подолавши конкуренцію, монополістами в цій справі на Калущині стали відомі нам брати Фельчинські. 1927 року вони перемогли на виставці у Парижі, а через рік отримали Гран-прі на такій же виставці в одному із бельгійських міст. Фельчинські відливали дзвони в Калуші з покоління в покоління протягом 130 років. Спочатку Михайло Фельчинський їздив до замовників і виготовляв дзвони на місці. Тільки через деякий час вже його син, якого теж звали Михайло відкрив майстерню в Калуші. Далі справу продовжив його нащадок Францішек, а пізніше вже його сини Людвік, Михаїл, Ян і Каетан. Тоді фірма отримала назву «Дзвоноливарня братів Фельчинських у Калуші». Згодом найстарший з них заснував ще дочірню фірму в Перемишлі.

Досі в Польщі працює дві дзвоноливарні Фельчинських, де дзвони й сьогодні роблять вручну, за технологією, що зародилися саме в нашому місті. Калуське підприємство дзвонів діяло до 1939 року. З приходом більшовиків до влади дзвонарів змусили згорнути виробництво.

– У 1939 році, коли в місто прийшли совіти, Михайло Фельчинський та його діти зібрали всі свої роботи, сфотографувалися з ними і закопали в саду, – розповідає юний краєзнавець Владислав Яковина. – Проте немає відомостей, в якому саме саду.

Також дослідникам достеменно не відомо, чи вдалося більшовикам віднайти схованку і відкопати дзвони. І якщо й вдалося, то чи всі дзвони вони знайшли, чи, може, калуська земля досі ховає деякі з них? Є відомості про те, що два дзвони закопані десь в районі Підгірок. На жаль, інформацію про точне місце схованки пішли в небуття разом із людьми, які це знали.

Чутки гуляють містом – буде новий дзвін

Багато інформації про родинні традиції сім’ї Фельчинських дослідники дізналися завдяки зараз вже покійній калушанці Петрунелі Гумінілович. Вона навчалася разом із дочкою Михайла Фельчинського Іреною у Калуській гімназії.

Фельчинські, як відомо, мешкали там, де зараз центральний ринок, неподалік знаходилась і їхня контора. За свідченнями пані Гумінілович, дружина Михайла Катаржина обожнювала декоративні рослини і створила у своєму дворі справжній рай – унікальний сад і квітник. На на їхньому подвір’ї жили навіть лані.

Також П. Гумінілович стверджувала, що калушани завжди точно знали, коли в майстерні Фельчинських з’явиться новий виріб. Адже дзвонарі вірили, якщо пустити містом якусь небилицю перед тим, як презентувати дзвін, то він буде дуже лункий і довго служитиме.

То хто ж вони, поляки чи українці?

Як відомо, в місті, окрім школярів, темою дзвоноливарства цікавляться й інші дослідники і активісти. Планується навіть відкрити в Калуші музей дзвонів. Варто зауважити, що юні науковці та їхня наставниця Світлана Загребельна співпрацюють з ними. І приємно, що спільна праця цих небайдужих до історії людей дає свої результати.

– Феномен Фельчинських полягає у надзвичайній працьовитості та безмежній любові до своєї справи, – стверджує С. Загребельна. – Вони вкладали в цю справу душу, привчали дітей змалку любити це ремесло і берегти традиції, які зародилися, розвивалися та примножувалися саме в Калуші.

Але звідки коріння цієї талановитої родини? Версії різняться. Навіть сучасна династія Фельчинських розділилася на дві гілки, одні впевнені, що вони – корінні поляки, а інші вважають себе українцями. Саме через такі розбіжності, вважає С. Загребельна, в родині стався розкол, і зараз в Польщі діють дві дзвоноливарні Фельчинських. Одна – в Сілезії, інша – у Перемишлі. Власники однієї стверджують, що їхній предок Михайло Фельчинський – поляк за походженням, який приїхав у Калуш на заробітки і згодом заснував тут фірму. Так вважає його невістка Валерія Величко, уродженка Калуша, яка в 1991 році навідувалась сюди.

– Проте виникає запитання, навіщо полякові їхати аж в Калуш, щоб заснувати тут фірму? – зауважує С. Загребельна. – Проте ми не маємо права судити. Можливо, їм вигідніше вважати себе поляками, тому й дотримуються такої позиції. В той же час у 2012 році у Варшавському аеропорту ім. Ф. Шопена був виданий інформаційний довідник для туристів, у якому згадується про Михайла Фельчинського як про уродженця м. Калуш. Особисто я переконана в достовірності другого варіанту, тим паче, що в Хотіні і зараз проживають люди з прізвищем Фельчинські, які називають себе родичами дзвонарів і впевнені, що їхній рід походить звідси.

Кожен може мати свою думку щодо походження славетної родини, але незаперечним залишається той факт, що дзвоноливарські традиції Фельчинських, які вони бережуть до сьогодні, зародилися і розвивалися саме в нашому місті.

Уляна РЖЕВСЬКА. 

3280 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: