Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Богдан Романюк: «Нам тоді найбільше хотілося будувати власну державу»

22 серпня, 12:47
Переглядів: 330

Незалежній Україні вже 29 років. Небагато, але й немало. Незаперечним є той факт, що незалежність відкрила багато можливостей, які наша держава ще не змогла реалізувати. Насправді кожен народ має ту країну, яку здатний збудувати. Бо потрібно не просто вибороти незалежність, але й утримати та розумно реалізувати можливості.

Якими ж були перші роки демократичної і незалежної України? Про це журналістка «НК» поспілкувалася з секретарем Калуської міської ради першого демократичного скликання (1990-1994 рр.), заступником міського голови Калуша (1994-1998 рр.; 2002-2006 рр.), депутатом Калуської міської ради п’ятого демократичного скликання (2006-2010 рр.) Богданом РОМАНЮКОМ.

Богдане Михайловичу, чи пам’ятаєте той день – 24 серпня 1991 року? Що тоді відбувалося в місті?

–  У Калуші проходили святкування з нагоди прийняття Акту проголошення незалежності України. Але я в той час був у Дніпродзержинську, який тепер перейменували в Кам’янське. Там проходило засідання Асоціації демократичних рад України. Серед депутатів, які брали в них участь, були й представники Народного Руху. Там нас застала звістка про те, що Верховна Рада прийняла рішення про незалежність держави. Цю новину учасники засідання сприйняли по-різному. Одні ще вірили в те, що скоро Борис Єльцин «наведе порядок» з комуністами, а тому не варто було поспішати з проголошенням незалежності. Проте більшість українських комуністів зі страху перед Єльциним вирішили проголосувати за незалежність, щоб бути подалі від Москви. Виходить так, що демократичні сили хотіли і боролися за визнання незалежності, а в комуністів у певній мірі таке бажання з’явилося від почуття страху.

Коли ж до нас приїхали депутати Верховної Ради і розказали нам про ситуацію, яка склалася, ми зрозуміли, що в українського народу з’явився унікальний шанс. Адже представники демократичних сил на той час у Верховній Раді мали заледве 150 голосів із 500, а для прийняття Акту проголошення незалежності необхідно було більше половини. Тому без комуністів це було б нереально.

Я добре пам’ятаю період перед 24 серпня того року. Тоді я був секретарем міської ради. 19 серпня у Коломиї відкривали пам’ятник Степану Бандері. Делегація з Калуша поїхала туди і дізналася про московський путч. Повернувшись, відразу зібрали президію Калуської міської ради. Відверто скажу, що частина комуністів у місті тішилася, але недовго. Пам’ятаю, як міський голова Роман Сушко казав, що це все ненадовго. В принципі, 21-22 серпня це стало вже всім зрозуміло. Тоді ще до нас приїхав народний депутат України Дмитро Павличко, щоб підтримати нас морально.

Чому Ви, Богдане Михайловичу, вирішили займатися політикою?

– До 1985 року працював завідувачем дослідної лабораторії на тоді ще ВО «Хлорвініл». Це були часи «перебудови», народ почав роздумувати над питанням, ким він є. Мене обрали головою трудового колективу на виробництві. Тоді якраз почали створювати осередки Товариства української мови імені Тараса Шевченка, які стало основою для «Просвіти», куди я і вступив. Потім з’явився Народний Рух України. На той час я в ньому ще не був. Це був період мітингів, зібрань, віч. Багато з тогочасних активістів вирішили піти в депутати Калуської міської ради, щоб усунути від влади комуністів. Це було основне завдання. Тоді товариства української мови «Просвіта» та «Відродження» об’єдналося. Це стало прикладом того, яку силу може мати подібний союз. Ці дві демократичні організації розподілили між собою виборчі округи, адже розуміли, що поодинці більшості в міській раді вони б не мали. І такий крок дав позитивний результат.

–  Якими були перші роки незалежності України?

– Спочатку відчувалася ейфорія. Потім стала відчуватися нестача товарів. Люди мали гроші, але не мали, що за них купити. Від цього вони ставали озлобленими. Зараз все навпаки: є що купити, але немає грошей. Проблема з дефіцитом товарів була настільки великою, що ми, представники влади, змушені були брати під власний контроль процес розподілу товарів. Для міської ради цей період став випробуванням, але ми повинні були його пережити. Тому більш-менш у Калуші все проходило спокійно, без значних конфліктів. Люди в більшості ставилися до цього з розумінням, хоча, звичайно, вони надіялися на краще. А потім держава загалом увійшла в кризовий період, що значно відбилося на рівні життя українців.

Які, на Вашу думку, очікування від здобуття незалежності не виправдалися?

– Українському народу найбільше хотілося збудувати свою державу. В принципі це й відбулося. Чого не сталося? Не відбулося змін в свідомості українців. Останні вибори до Верховної Ради засвідчили, що люди ще далекі до того, щоб розуміти, яким має бути майбутнє України. В усіх бідах вони звинувачують державу, хоча винна не вона, а люди, які обирають її керівництво та управляють нею. Це боляче зараз сприймається. В ті часи ми вірили, що будемо одностайними, все переборемо. Але потім народ почав робити помилки. Таке враження, що дотепер в людей залишилася споживацька жилка, тобто хочуть жити краще, але хтось, а не вони, має це забезпечити.

– Яким Ви бачите майбутнє України?

– Тут складно відповісти. Я вірю в те, що все буде добре, але здається, що на долю нашої держави ще випаде багато випробувань. Основне питання зараз – як закінчиться війна з Росією. Чи буде це якесь нетривале перемир’я, чи широкомасштабна військова конфронтація, чи якийсь інший сценарій розвитку подій – ніхто поки не знає.

– Дякую за розмову.

 Записала Ірина САВКА.

 

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: