Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Творчу працю калушанки відзначили на конкурсі «Мій Франко»

03 вересня, 09:00
Переглядів: 25

27 серпня в Івано-Франківську під час проведення традиційних франківських читань голова журі конкурсу есеїв «Мій Франко» Богдан Томенчук назвав імена переможців.

Перемогла у конкурсі магістранка філологічного факультету Херсонського державного університету Тамара МАНДИЧ. Вона була нагороджена цінним подарунком (планшетним комп’ютером) від благодійного фонду «Наше Прикарпаття», а також книгами від членів журі.

Високе журі також відзначило творчі роботи Ірини ФОТУЙМИ та Світлани ШИНКАР, яка є уродженкою Калуша і нині тут проживає.

Світлана Шинкар є педагогом за освітою, яка останнім часом основну увагу приділяє творчій діяльності. У 2017 році вона стала лауреатом Всеукраїнського поетичного вернісажу імені Максима Рильського «Троянди й виноград» у номінації «Філософська лірика». Наразі готує до виходу в друк збірку поезій «Засіяне слово» (профінансовано за рахунок міського бюджету в рамках підтримки книговидання місцевих авторів).

Пропонуємо увазі читачів есе Світлани Шинкар, яке було відзначено журі на конкурсі в Івано-Франківську.

Мій Франко

Я хочу, щоб його пам`ятали. Дрогобицького гімназиста, сина коваля з Нагуєвичів. Молодого й закоханого. Чудового батька.

Надзвичайно талановитого плідного прозаїка, лірика, етнографа, журналіста, мовознавця; генія, який знав абсолютно всі слов`янські і практично всі європейські мови.

В`язня австрійської влади у камері Львівської тюрми на тапчані біля відчиненого вікна, коли вітер снігом сріблив його голову і коли на етапі до Коломиї з пальців Франкових ніг повідпадали нігті.

Пам`ятали, як Чернівецькі студенти несли його, важкохворого, на руках до фіакра. Збентеженого і щасливого. Як згодом у Народному домі Чернівців, зовсім сивий, у жалобі за сином, читав він свого «Мойсея». І яка тиша стояла, і як довго не відпускали його. А він не міг уже навіть гортати сторінки.

Пам`ятали на вокзалі у Ворохті на початку війни, втомленого, розгубленого, з деформованими хворобою зболеними руками.

У лікарні Січових стрільців. І у своєму будинку, де, тихцем покинувши притулок і не дочекавшись першого промінчика сонця, одиноким помирає.

Пам`ятали, що досі не вийшов його обіцяний стотомник.

Пам`ятали мого Франка  ̶  великого сина великого народу.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: