Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Cин і тато Філевичі задоволені: робота цікава і захоплення – в радість

17 вересня, 11:16
Переглядів: 822

Про Романа Філевича та його сина Мирослава, які працюють у цеху з виробництва поліхлорвінілових смол суспензійних (ПХВСС), я вперше дізнався, коли отримав завдання підготувати матеріал про родину нафтохіміків з нагоди Дня батька, яке ми відзначаємо в червні. Але в зв’язку з тим, що в цей період вони працювали в різні зміни, то до цього свята поспілкуватися не вдалося.

Приводом для теперішньої зустрічі стало як свято працівників нафтохімічної промисловості, яке в Україні відзначатимемо в цю неділю, 12 вересня, а також прохання начальника цеху Володимира Трояна обов’язково написати про Філевичів.

– Вони обидва в нас дуже відповідальні та ретельні в роботі, – наголошував керівник підрозділу. – Тато Роман Антонович лише три роки в нас працює, а ось Мирослав є вже досвідченим оператором, який навчає нині наші молоді кадри.

– Після закінчення Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на роботу в «КАРПАНАФТОХІМі» я спочатку працевлаштувався апаратником п’ятого розряду в цех з виробництва вуглеводнів виробництва етилену і поліетилену, – розповідає Мирослав. – Пропрацював десь близько року й дізнався, що потрібні спеціалісти з вищою освітою на новозбудовану установку з виробництва поліхлорвінілової смоли суспензійної. Був це 2011 рік, коли на цій новій сучасній установці велися пускові роботи. Тож хоча мені лише 30 років, але уже, можна сказати, я старожил, (сміється – Авт.) у нашому цеху.

– Мабуть, що ти, Мирославе, і був ініціатором того, щоб і тато працював у вашому колективі?

– Було таке…

– Це справді від сина я дізнався, що в їх цеху є вакансія апаратника у відділенні полімеризації і дегазації, – долучається до розмови батько. – А ще мені неодноразово доводилося чути схвальні відгуки від Мирослава про колектив цеху, тож вирішив попробувати…

– Але, наскільки мені відомо, ви на Калуському нафтохімічному підприємстві працювали й раніше?

– В автотранспортний цех тоді ще виробничого об’єднанння «Хлорвініл» я працевлаштувася механіком ще в 1986 році. Пропрацював на цій посаді до 2012 року, коли цех було реорганізовано. І хоча мав пропозиції на аналогічну посаду з інших автопідприємств міста, але вирішив, як мовиться, не зраджувати «хімії» і працевлаштувався майстром ремонтного управління цеху з обслуговування виробництва етилену і поліетилену. Працював там доти, поки не погодився на пропозицію сина.

Слід сказати, що тато і син Філевичі зрідка зустрічаються в цеху. Адже в Мирослава постійне робоче місце в операторній установки, а Роман Антонович, як часто говорять виробничники про апаратників, постійно «в полі». Тож зустрічаються вони здебільшого під час перезмінок.

Не могли в нашій розмові обійти увагою й такого моменту, що, незважаючи на вік Мирослава, не лише керівництво цеху, а й колеги по спільній праці вважають його досвідченим і кваліфікованим спеціалістом.

З такою думкою Мирослав не зовсім погоджується:

«Все це умовно, бо коли я прийшов у цех 10 років тому, то теж не все розумів і більш досвідчений оператор Андрій Белей навчав мене всіх тонкощів ведення технологічного процесу.

Хочу з цього приводу сказати, що всі оператори в нашому цеху з вищою освітою. І це не тому, що без відповідної освіти не можна в нас працевлаштуватися. Справа в тому, що обов’язки оператора потребують логічного мислення, належного розуміння технологічного процесу, передбачення тої чи іншої ситуації для прийняття правильного рішення».

Про авторитет сина в колективі Філевичу-старшому теж відомо:

«Чи горджуся я сином? Мабуть, так. Приємно, коли про нього гарно відгукуються. Він у нас з дружиною єдиний. Маємо невістку, а ще всі разом знаходимося нині в очікуванні поповнення в родині  Філевичів».

Значна увага в нашій розмові була приділена питанню атмосфери в колективі цеху. Зважаючи на більший трудовий досвід у Романа Антоновича, його слова про те, що цей колектив найкращий з-поміж усіх, де йому доводилося трудитися, можна зробити висновок, що в цеху з виробництва ПХВСС справді панує атмомфера довіри та поваги.

«Коли робота цікава, то на щось інше немає ні часу, ні бажання відволікатися. А колектив у нас справді хороший і тут я з татом повністю погоджуюся», – підтримав батька син.

Наша розповідь про сім’ю Філевичів не була б повною, якби ми не сказали про їх спільне захоплення. Справа в тому, що хоча вони живуть окремо в квартирах, але мають спільну батьківську хату Романа Антоновича в селі Томашівці. У ній він народився. Батьків вже немає, але залишився у спадок ще добротний будинок. Тож тепер Філевичі тут господарюють і… займаються бджільництвом.

– Бджолами я захопився ще 35 років тому, – розповідає старший із Філевичів. – Тепер маємо більше ста вуликів. Сам я б ніколи не осилив таке господарство, але моє захоплення передалося синові. Тож у вихідні разом, а в інші дні почергово доглядаємо за нашими «вихованцями». Повірте, що бджоли, догляд за ними додають здоров’я і настрою.

Ось такі вони – тато і син Філевичі.

Записав Анатолій ГАЙОВИЙ.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: