Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Ганна Шевчук: «Зараз у збірній України я друга в рейтингу на Олімпіаду, але хто поїде в Токіо – не відомо»

02 квітня, 16:56
Переглядів: 557

Спортивну кар’єру 24-річної Ганни Шевчук (Суслик) з Павликівки Калуського району можна розділити на дві частини: до одруження й народження дитини та після повернення у великий спорт, коли син дещо підріс і рідні вишукали можливість бути з ним при відвідуванні мамою тренувальних занять. Спортсменка каже, що процес повернення дався їй нелегко.

– У 2016 році я вже спортивною ходьбою не займалася, – пригадує Ганна. – Наступного року народила сина, а мій перший старт відбувся в 2018 році в Луцьку на зимовому чемпіонаті України, до якого практично й не готувалася. Там вперше йшла дистанцію 20 км і виступила не дуже добре.

Відверто кажучи, повертатися в професійний спорт після більш як дворічної перерви було неймовірно складно, бо рік-півтора ще доводилося скидати зайву вагу, яку набрала під час вагітності та після народження дитини. А для цього треба було і багато бігати. Та поступово завдяки наполегливим заняттям під керівництвом мого тренера і вже свекра Миколи Михайловича Шевчука набирала спортивну форму й почала досягати на змаганнях кращих результатів.

– В юнацькому та юніорському віці ти в спортивній ходьбі була однією з кращих, якщо не найкращою в Україні, та неодноразово виступала за нашу країну на змаганнях міжнародного рівня.

– Так, колекцію медалей різного ґатунку за кілька років до періоду одруження я зібрала досить солідну, хоча почала займатися спортивною ходьбою лише з 2010 року, коли навчалася в 9 класі. До того, починаючи з шостого класу, коли за рекомендацією вчителя фізичного виховання Войнилівської школи Ярослава Ковалишина батько привів мене до ДЮСШ управління освіти Калуської міської ради й записав у групу до тренера Миколи Шевчука, я займалася бігом. Ми їздили на змагання, на яких я бігала дистанції 800 і 1500 м. На рівні області здобувала перемоги, а на всеукраїнських змаганнях особливих успіхів не мала. Тому тренер вирішив, що надалі зі мною буде займатися спортивною ходьбою, щоб могла в спорті чогось досягти.

У цьому виді легкої атлетики треба не тільки швидко рухатися, а й дотримуватися особливої техніки ходьби. Микола Михайлович її показав, ми трохи практично відпрацювали тонкощі ходьби і вже через три місяці поїхали на чемпіонат України з легкої атлетики серед ДЮСШ і СДЮШОР. На ньому я йшла дистанцію 3 км й посіла третє місце. І це була моя перша медаль, яку здобула уже на перших змаганнях зі спортивної ходьби.

Відтоді неодноразово ставала чемпіонкою чи призеркою України зі спортивної ходьби серед дівчат і юніорок, що проводилися як у приміщенні, так і на відкритих аренах та шосе. А з 2013 до 2016 року практично перемагала на всіх всеукраїнських змаганнях серед скороходок мого віку. Юначкою та юніоркою також виступала за нашу країну на чемпіонатах і Кубках Європи та світу.

– Що, можливо, найбільше запам’яталося за ці роки твоєї спортивної кар’єри?

– Багато чого можна пригадати й розповісти про змагання в Китаї, США, Іспанії, Швеції, Білорусі, на яких виступала. Але я ніколи не забуду свій перший чемпіонат світу серед дівчат, на який відібралася в 16 років. Для мене це було дуже велике досягнення. Тоді цей чемпіонат проводився у Донецьку, де я змагалася з суперницями багатьох країн на дистанції 5000 м.

– Після перерви, пов’язаної з сімейними обставинами, ти почала вже виступати на змаганнях зі спортивної ходьби на 20 км, яка входить до програми Олімпійських ігор. Мрієш на них потрапити?

– Звісно, заради цього та досягнення висот європейського й світового рівня я і повернулася в професійний спорт. Через сімейні обставини втратила два роки, коли вже могла на змаганнях ходити 20 км, бо для мене 2016 рік був перехідним від вікової групи юніори до молоді (20-23 роки). А власне вже такого віку спортсменки змагаються на цій дистанції не тільки між собою, але і з дорослими жінками-скороходками.

– З 2018 року на олімпійській дистанції 20 км ти послідовно поліпшувала свої особисті рекорди. І врешті-решт нещодавно досягла бажаного результату: 20 березня в Луцьку стала переможницею зимового чемпіонату України зі спортивної ходьби серед дорослих, вперше виконавши олімпійський норматив. Задоволена, що цього разу все вийшло й спромоглася перемогти своїх головних конкурентів з національної збірної України?

– Звичайно. Також рада й від того, що зуміла подолати 20 км з пристойним результатом – 1:29,09. До цього ми довго йшли з моїм тренером Миколою Шевчуком. Я плідно готувалася до чемпіонату України в турецькій Анталії, чітко працюючи за його планом. Але в Луцьку було зроблено тільки перший крок на шляху до мрії взяти участь головних спортивних змаганнях, які проводяться один раз на чотири роки.

Так, на сьогодні можна сказати, що в збірній України я друга в рейтингу на Олімпіаду. З кращим в олімпійському сезоні результатом пройшла дистанцію 20 км тільки Марія Сахарук (Філюк) з Волинської області. 6 березня цього року в Анталії вона здобула перемогу на відкритому чемпіонаті Туреччини з результатом 1:28,47. Але хто з трьох українських скороходок поїде в Токіо ще не відомо.

Я і ще три спортсменки – киянка Людмила Оляновська та волинянки Олена Собчук (Мізернюк) і Надія Бобровська, які теж мають виконані олімпійські нормативи зі спортивної ходьби на 20 км й у Луцьку на зимовому чемпіонаті України відповідно посіли 2-4 місця, представлятимемо нашу країну 16 травня 2021 року на командному чемпіонаті Європи зі спортивної ходьби. Там ми всі будемо старатися не тільки поборотися за нагороди, а й намагатися поліпшити свої особисті рекорди на дистанції 20 км.

Сумчанка Інна Кашина, яка першою з українок виконала олімпійський норматив ще в 2018 році, та уже згадана Марія Сахарук (Філюк) братимуть участь в останньому перед Олімпіадою літньому чемпіонаті України зі спортивної ходьби на 20 км. Він проводитиметься 6 червня в Сумах. Після цього з теперішньої шістки лідерів, бо, думаю, що більше нікому не вдасться виконати олімпійський норматив, і будуть визначені три українські скороходки, які поїдуть на Ігри в Токіо.

– Професійно займатися спортивною ходьбою та досягати високих результатів у цьому непростому виді легкої атлетики – задоволення не з дешевих. Хто підтримує тебе, адже кошти потрібні не тільки на спортивне екіпірування?

– Зауважу, що і спортивну форму, а особливо дорогі кросівки, дві-три пари яких щорічного сходжуєш на тренуваннях та змаганнях, мені самій навіть у студентські роки, коли одержувала стипендію, було складно купити. Від самого початку навчання в ДЮСШ управління освіти Калуської міськради й дотепер найбільшу фінансову підтримку отримувала й продовжую отримувати від своєї мами. Вона зараз і заради того, щоб мені допомагати, працює за кордоном, приїжджаючи додому не частіше, ніж два рази на рік.

У багатьох випадках і особисто матеріально допомагав, і вирішував фінансові проблеми з поїздками на змагання, тренувальні збори, з проживанням й іншими аспектами відряджень при сприянні своїх друзів, колег, колишніх вихованців мій тренер – свекор Микола Михайлович. І йому я дуже вдячна за ті спортивні результати, яких вже досягла, як і чоловікові за розуміння й підтримку та свекрусі, яка допомагає у вихованні сина, що дозволяє приділити увагу тренуванням і спорту.

Також мені в розвитку спортивної кар’єри завжди намагається сприяти й допомагати в межах своїх можливостей президент ФЛА Івано-Франківської області Віталій Матешко. Він сам раніше займався спортивною ходьбою та добре знає проблеми спортсменів.

А ще окремо хочу висловити вдячність за допомогу в усьому старшому тренерові зірної України зі спортивної ходьби Денису Тобіасу. Ця людина насправді піклується про спортсменів, з якими працює в команді. Завдяки Денису Тобіасу я двічі в зимовий період зимовий період була в складі збірної України на зборах у турецькій Анталії, де мала можливість не тільки інтенсивно тренуватися, а й правильно харчуватися, відвідувати сауну, масажну, відновлюватися після занять і відпочивати, не думаючи про домашні клопоти. І це в поєднанні з дорогою вітамінізацією, яка необхідна спортсменові та на що частково довелось використати власні кошти, позитивно вплинуло на досягнення мною високого результату в Луцьку.

Тому я дуже завдячую тим людям, які не шукають якихось причин, щоб відмовити в допомозі. Але прикро, що в Калуші, де я починала свій шлях у великий спорт і який представляю на всіх змаганнях, навіть ніхто зі спортивних чиновників мене не привітав з виконанням олімпійського нормативу. Я вже не кажу про якісь матеріальну підтримку від міста, бо тут чомусь завжди упереджено ставилися до моїх досягнень у спорті порівняно з деякими іншими вихованцями ДЮСШ, які навіть Івано-Франківську область не представляють на змаганнях всеукраїнського рівня.

– Де готуватимешся до командного чемпіонату Європи?

– У перших числах квітня команда українських скороходів  повинна вирушити до Киргизії. Там у курортному місті на північному березі озера Іссік-Куль і проходитиму на навчально-тренувальному зборі основну підготовку до чемпіонату Європи. Цього разу зі своїм тренером. Старший тренер збірної України зі спортивної ходьби Денис Тобіас включив Миколу Михайловича до складу української делегації, яка їде на ці збори.

Розмову вів Василь ТКАЧУК.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: