Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Анатолій Гетьманчук: «…30 років біля керма газет»

30 липня, 14:59
Переглядів: 263

У народному музеї історії і трудової слави ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» відбулася творча зустріч під назвою «30 років у Калуші – 30 років біля керма газет». Із цієї назви випливає причина події – зрозуміло, йдеться про журналіста-редактора. Ним є добре знаний у нашому місті і поза його межами шеф-редактор газети «Нафтохімік-Калуш» (попередні назви – «Калуський хімік», «Оріана», «Калуський нафтохімік») Анатолій Гетьманчук.

На зустріч із ним з нагоди 30-річчя його творчої діяльності прийшло чимало друзів і колег, знайомих, керівники ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» на чолі з генеральним директором Іваном Підсадюком, колишні працівники підприємства з числа керівного складу і, що було приємно, особливо журналістам, – міський голова Калуша Ігор Матвійчук. Мабуть, це і спонукало модератора зустрічі повідомити, що такої творчої зустрічі, пов’язаної із журналістом, у Калуші ще не було…

Було дуже доречним те, що проходила ця, я би сказав, скромна і не розлекламована подія, саме в приміщенні, де на всю широгінь стіни красується неповторний індустріальний пейзаж – виробництва ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», або, як у нас звикли говорити, об’єкти «калуської хімії». Адже майже вся трудова біографія героя зустрічі, про яку мова, пов’язана з нею. Звісно, присутнім було цікаво послухати про це і ще багато про що інше з уст самого винуватця події Анатолія Гетьманчука.

…Він родом із Тернопільщини. Біографія схожа на інші біографії сільських хлопчаків: школа, армія, вищий навчальний заклад. Хоч хотів стати офіцером, і дослужився в армії до звання «старшина», але після звільнення в запас вступив до Львівського державного університету ім. Івана Франка на факультет журналістики. Чим здивува батька, агронома за професією, який не сподівався, що син обере собі такий фах.

Учився Анатолій добре. Він розповів кілька цікавих історій із періоду навчання у виші. Добрим словом згадав декана факультету Йосипа Цьоха, професорів Володимира Здоровегу, Олександру Сербенську, з якими подружився,  та інших.

Швидко пролетіли роки навчання. Фініш. І на цьому завершальному періоді трапляється несподіванка. З Калуша, зокрема з підприємства «Хлорвініл» на факультет приїхала ціла делегація з метою «засватати», або, як ще називалося, «купити» для редакції, яка була в структурі підприємства, редактора. «Покупцям» (їх прізвища дотепер на слуху) Богданові Лучку, Миколі Воробйову, Федорові Бумбу і порекомендували випускника-успішника Анатолія Гетьманчука. Але чи захоче останній поїхати до Калуша на роботу?

Гетьманчук захотів. Гарантувалася не тільки робота (а «сватали» на редакторське крісло), але й житло. Чого ще треба було молодій сім’ї (Анатолій був уже жонатим: дружина – теж випускниця університету Леся), та й сестра Анатолієва Раїса на той час уже проживала і працювала в Калуші…

І так, у 1988 році шпальти газети «Калуський хімік» зарясніли прізвищем (і підписом «редактор») Гетьманчука. Багато про що розповів Анатолій Степанович, продовжуючи згадувати… Перших керівників підприємства, особливо Олега Романенка, Миколу Хабера, Степана Черника,  Івана Бісика, Сергія Чмихалова, Володимира Шулиндіна… Всі без винятку розуміли значимість газети і журналістського слова у виробничому житті.

Тут принагідно нагадати, що в музеї, де відбувалася зустріч, на стендах було багато світлин, фотознімків, газетних вирізок і цілих сторінок, що зафіксували ті приємні для героя події періоди з його творчого життя. Йому, Гетьманчукові, залишалося лише показати і пояснити, де, коли, при яких обставинах відбувалися ті незабутні зустрічі та інтерв’ю. А їх – багато. З народним артистом України Богданом Бенюком (он, всміхається), головою КУНу Славою Стецько, письменником Володимиром Яворівським, з чи не всіма поважними гостями підприємства, прем'єрами і міністрами, з губернаторами, іноземними спеціалістами…

– За перші два роки праці на підприємстві я побував майже у 80-х його структурних підрозділах, в тому числі в шахті. Після чого на газетних сторінках з’являлися інтерв’ю, репортажі, інформації, – пригадував Анатолій Степанович

Підприємство початку 90-их років мало добру славу як лідируюче в хімічній галузі. Посипалися нагороди, не тільки вітчизняні, але й з-за кордону. Їх потрібно було отримувати в країні, яка надала цю нагороду. Генеральний директор того часу Олег Романенко добре розумів, кого потрібно посилати за ними: в числі делегації завжди був Гетьманчук. Має тепер що згадати (а газета це зафіксувала ще тоді): відрядження в Данію, Іспанію, Мексику, Швейцарію, Ізраїль…

Та не завжди «калуська хімія» була на висоті… Пригадалися й часи господарювання на ній компанії «Шелтон». Горезвісний був період… Доходило до того, що і йому, редактору, почали вказувати, що, як і де друкувати. А ситуація на підприємстві була такою, що люди перекривали дорогу через заборгованість з виплати зарплати.

Десь якраз у той період у виборах на посаду міського голови Калуша виграв добрий знайомий Анатолія, якщо не сказати більше, Степан Різник. І Гетьманчука незабаром затверджують на сесіях міської і районної рад редактором газети «Дзвони Підгір’я». Рік там редакторував. Але згадує той рік дуже тепло. Адже зібрався сильний творчий колектив: заввідділами були Оксана Гузинець і Мирослава Побуцька, заступники рекдактора – Ярослав Шандура, Василь Ткачук, журналістами – Людмила Пастушок, Ольга Івасів, Ганна Хамула, Ганна Палійчук.

«Це був період дуже хорошої творчої атмосфери» – стоїть підпис під одним із знімків того часу.

Повернувся Гетьманчук тоді вже в газету «Оріана» через рік в ранзі не лише як редактор, але й як начальник новоствореного управління інформації та аналітики. Тож добрим словом згадує і працівників  газети того, а також подальшого періодів: Ганну Лепську, Олександра Зуба, Віру Братенко, Ліду Мичко, Дмитра Іванціва та інших. Особливо – Тетяну Курташ, яка починала в газеті з практикантки. Не забув редактор похвалити та подякувати  і всім тим, хто допомагав газеті й відділу, який він теж очолював, творити добрі справи: Наталії Кость, Василеві Шевчуку, Михайлові Фартушку, Михайлові Батринюку, Надії Антонюк, Світлані Паньків, фотографам Юрію Левицькому, Василеві Чугаю, нинішній майстрині фотооб’єктиву Ользі Яремі, досвідченому журналістові Богданові Тимківу, дописувачам газети, особливо Розалії Боднарчук і авторові успішних фотознімків Василеві Мельнику…

Було про що послухати на зустрічі. А потім Анатолія Гетьманчука з досягненням поважної віхи в творчому житті вітали присутні: з квітами і грамотами, з дарунками і пакетами. Генеральний директор ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» Іван Підсадюк (квіти і почесну грамоту, підписану ним, вручав його заступник Ігор Мацьків) сказав:

– Історія, яку пише газета, цікава як для старших людей, так і для молодого покоління. 30 років – не малий термін, у який ви, Анатолію Степановичу, керували газетним процесом… Доносили до людей правду про виробниче життя нашого підприємства. Навіть у той період, коли ми простоювали, ви правдиво писали, що ми хоч і стоїмо, але з надією, що обов’язково запрацюємо. Люди цю підтримку відчували. Завод тепер працює…

Мер міста Ігор Матвійчук вручив Гетьманчуку грамоту і срібний значок «Калуш»:

– Ви, – сказав Ігор Володимирович, – знана в місті людина, були депутатом міської ради. – Багатющий досвід маєте за плечима. Моє вам побажання – видати в майбутньому книжку!

Оригінальний був у своєму виступі голова об’єднаного профкому підприємства Олег Кушлик. Гідно оцінивши працю газетярів і її керманича, вручив грамоту і грошову винагороду… ветеранові редакції Ганні Лепській (подання профкому зробив сам Гетьманчук).

– Мені дуже приємно… – розпливлася в усмішці Ганна Лепська. – Все ж я щиро вітаю вас, Анатолію Степановичу…

Теплими, щирими були вітання інших виступаючих: редактора газети «Вікна» Оксани Гузинець-Мудрик, колишнього мера міста Степана Різника, колишнього генерального директора Володимира Слюзара, директора ТОВ «Калуський трубний завод» Андрія Найди, колишнього керівника рекламного бюро Наталії Кость.

…А на фуршеті добрі слова про винуватця події сказав чи не кожен присутній.

Петро Шевчук.

Світлина Василя Мельника.

0 коментарiв

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: