Любов Липовська: "Мрію, щоб у Калуші запрацював Український народний дім і став зразком сучасної української культури"
Відома громадська діячка Любов Липовська стала Почесною громадянкою міста Калуша.
Із зверненням про присвоєння цього звання своїй керівниці виступила Калуська міська філія «Союзу Українок». Його підтримали і члени постійної комісії міської ради з питань гуманітарної роботи, законності та антикорупційної політики, і депутати на сесії, яка відбулася 28 квітня.
Згідно з рішенням Калуської міської ради Липовській Любов Василівні присвоїли звання «Почесний громадянин міста Калуша» за видатні особисті заслуги в побудові громадянського суспільства, вагомий внесок у розвиток соціально-культурного життя міста Калуша.
У коментарі журналістці «НК» мисткиня та відома громадська діячка розповіла про свої плани на майбутнє.
– Любов Василівно, чи знали про звернення ваших колег-союзянок?
– Я про це знала. Були переконання наших старших союзянок, що це потрібно зробити. Слід розуміти, що це не стільки визнання особисто мене, скільки визнання роботи всієї нашої організації. Для старшого покоління це також є показником того, що влада знає і цінує нашу роботу.
– На даний момент, що вважаєте своїм найбільшим досягненням?
– Я не думаю, що вже все змогла досягти. Напевно, найважливішим з того, над чим я працювала, є те, що представники різних поколінь уміють налагоджувати між собою діалог. Насамперед, це вдалося завдяки тому, що я багато сил вкладала і продовжую вкладати в два важливі проєкти – молодіжний театр та «Союз Українок». Тому в нас нема такого розділення поколінь, ми стали рідними один одному – жінки, віком до 90 років, та молодь, віком від 14 років. Ми стараємося допомагати одні одним, обговорюємо важливі теми, реалізовуємо спільні проєкти. У праці ми зблизилися.
– Напевно, приємно спостерігати за досягненнями своїх вихованців…
– Звісно. В мене багато дітей та молоді, яких ми намагалися витягти з провінційності, щоб вони не боялися відкривати щось нове. Я завжди старалася навчити своїм прикладом: хочеш щось з робити, то думай, роби, вір і сподівайся. Головне – працюй. Бо можна багато говорити, але не діяти. Не треба боятися помилятися, треба вміти визнавати свої помилки і виправляти їх. Тоді ми будемо рухатися вперед.
– Чим плануєте займатися в майбутньому?
– Моє виховання розпочиналося у Львові, тому в плані культурного життя, традицій я дуже хочу, щоб Калуш наближався до нього. Щоб наше місто було культурно живим, життєрадісним. На жаль, зараз ми почали втрачати калуську громаду – тобто спільноту, яка має працювати разом з владою для того, щоб місто стало комфортним, перспективним для всіх жителів. Ми маємо довіряти один одному. Мене душа болить, коли намагаємося підставити один одного, сперечаємося. Має бути згода. Має бути свідома громада. В нас народилося багато дітей, і ми маємо побудувати місто та спільноту для них. І до цього я хочу докластися. Мрію та буду працювати для того, щоб у Калуші запрацював Український народний дім і став зразком сучасної української культури, місцем, де хочеться бути і творити. Це мій третій проєкт. Бог трійцю любить. Тому маю надію на Бога і розуміння громади.
Ірина САВКА.
Довідка. Любов Липовська – голова Калуської міської філії «Союзу Українок», керівник театрального колективу «Любарт». З 1980-го по 2005-й рік викладала теоретичні дисципліни та вела клас режисури в Калуському училищі культури. Режисерка і педагогиня, акторка і драматургиня, з 1990-1991 років активна учасниця й організаторка зборів, конференцій для популяризації й відродження жіночих організацій.
Разом з чоловіком Ігорем Липовським заснували молодіжний театр «Любарт», який зараз успішно працює в ПК «Мінерал». В 2010 році у видавництві «Акцент» (м. Калуш), побачила світ книга Любові та Ігоря Липовських «Дивна гра в сім’ю». Другу книгу – дитячу повість «Точильний камінь» – надрукувало видавництво «Лілея – НВ» (м. Івано-Франківськ) у 2016 році.
За активну діяльність в утвердженні національних ідеалів та розвиток духовної культури українського народу Любові Липовській в 2006 році присвоєно звання «Почесна союзянка». Вона нагороджена медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» (2015 р.), медаллю «За гідність та патріотизм» (2015 р.). З нагоди 25-річчя Незалежності України нагороджена медаллю «25 років Незалежності України», нагороджена срібним і золотим значком «Калуш», грамотами та подяками, визнана «Людиною року» за заслуги перед містом.
Серед творчих нагород – двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (в 2006 р. та 2013 рр.), лауреат обласної премії імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва (2017 р.), лауреат Міжнародного фестивалю драматургії та витончених мистецтв «Амплуа» за п’єсу «Дім циганського барона» (2019 р.), дипломант фестивалів моновистав за постановку п’єси «Квітка ностальгії» (м. Київ, фестиваль «Марія», 2019 р., та м. Ужгород, фестиваль «Монологи над Ужем», 2019 р).
