Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Наука про піст

07 березня, 15:15
Переглядів: 67

«Піст– це не новітній винахід, але скарб успадкований від батьків. Усе давнє гідне похвали. Шануй піст! Він такий давній, як саме людство».

(Василій Великий: Про піст І)

У декількох словах про історію Великого Посту

Святий Великий Піст, який ще називають Чотиридесятницею, є одним із найстаріших і найбільш шанованих установ християнства. Історія Посту давня і багатогранна в традиційному розумінні, яка сягає ще апостольських часів, а називається Великим через важливе значення в житті як Церкви, так і кожного християнина.

Формувався Великий Піст спочатку як сумна дата смерті Ісуса Христа, яку відзначали християни у день єврейської Пасхи. У цей день християни постилися і молилися, щоб належно відсвяткувати його.

Отже, спочатку християнська Пасха сприймалася як день смутку, або так звана хресна Пасха, яка обмежувалася одно-, дводенним постом – в різних церква по-різному. (Євсевій, Історія Церкви. 5.24). У період другого, третього століть з дня смерті Христа Піст став сприйматися не як сумна подія, а як радісна, як подія Його воскресіння. Це і спонукало тодішніх християн до осмислення своєї підготовки до зустрічі цього важливого в духовному значенні Дня. Починаючи з третього століття, в деяких Церквах піст триває вже цілий тиждень, тиждень який ми сьогодні називаємо Страсним тижнем, а з кінця того ж століття піст сягає вже сорока днів. Поступово з четвертого століття піст набуває своєї сталої величини як у часі, так і в духовному значенні, та тої традиційності, яка дійшла до нашого часу.

А зараз про значення Великого Посту для нас, сучасних християн, і як нам поводитися у його часі. Чому я так ставлю питання? Тому, що в більшості сучасні християни Піст сприймають як споживання пісної їжі, вважаючи в цьому його зміст. А чи дійсно це так? Давайте розглянемо основну «формулу» Посту, сформульовану і доведену св. Єфремом Сірійцем (+373 )

«Господи і Владико життя мого! Захисти мене від духа лінивства, недбальства, владолюбства та пустослів’я.

Даруй мені рабові Твоєму духа же чистоти, покірності, терпіння та любові.

О, Господи Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти Благословенний на віки вічні. Амінь”.

Як бачите, формула побудована не на тілесній сутності людини, а на морально-духовній, і звучить вже не як філософсько-богословський вислів, а як молитва, в котрій християнин звертається до Бога як до Володаря свого про допомогу в праці над собою, благаючи Всевишнього не залишити його сам на сам з спокусами світу цього, а вберегти, допомогти і захистити від них.

Св. Єфрем пропонує почати працю над собою з подолання духа лінивства. Чому? Тому що дух лінивства завдає шкоди одночасно як душі, так і тілові нашому, вибиває нас з ритму як духовного, так і фізичного. Зверніть увагу на те, як нам важко змусити себе взяти в руки Біблію, молитвослов, відвідати хворого приятеля чи сусіда, відвідати Храм. А як часто через лінивство ми нехтуємо потребами тіла нашого, забуваючи, що тіло є храмом душі нашої.

Дух недбальства

Я пригадую час, коли по телебаченню йшов показ телесеріалу про рабиню Ізауру. Був початок літа, на полі було багато роботи. Моя сусідка поралася на городі і тут ні з того ні з сього кладе сапу на плече і направляє стопи свої додому. Її запитую: «Ти куди?» Відповідає: «Йду дивитися кіно, бо сьогодні мають давати придане Ізаурі». А наступного дня пішли зятяжні дощі, город заріс бур’яном. Коли ж настала погода, вона приходить на город, а його не впізнати… «Ой, що я наробила, навіщо мені було те кіно», але було вже пізно.

Як легко ми занедбуємо те, чого нас вчили в дитинстві наші родичі, повагу, до праці, до старших, до себе подібних, до сім'ї, до Бога, вміння шанувати свій час, своє здоров’я, життєвий простір, в якому ми живемо.

Як гірко дивитися на те сміття, яке валяється на узбіччі, чи на запалену траву і розуміти, що вогонь нищить чиєсь життя, тої маленької комашки, котра гине у вогні, бо хтось викинув недопалок сигарети, або навмисне запалив. А коли опам'ятовуємося, буває занадто пізно…

Недбальство зароджує в нас байдужість, оцей найбільший недолік особистого і суспільного нашого життя. Людині, охопленій цим «недугом», байдуже, чим живе суспільство, сім'я, родина. Мама-«зозуля», народивши дитину, залишає її в пологовому будинку, а дітям байдуже життя їхніх стареньких родичів…

А про владолюбство і говорити нічого, як і про пустослів'я. Говорити ми всі вміємо, обіцяти, осуджувати тим паче. Чужі недоліки ми бачимо, а свої? Та в нас їх нібито і немає!

Це твердження спонукає людину-християнина до осмисленням своїх недоліків, бажання змінити спосіб життя, дати можливість увійти у його ритм тим якостям ласки Божої, без яких не можливе прозріння очей духовних, яке здатне надати людині вміння пізнати свої недоліки (гріхи) і в той же час оберігає її від осудження собі подібних (брата свого).

Такими простими словами св. Єфрем виложив усю суть християнського Посту. Слова ці стали молитвою, яка лунає на відправах у храмах протягом всього Великою Посту, спонукаючи християн до праці над собою, над своїм моральним і духовним станом.

Замість епілога

Мені як священику часто задають запитання, як поститися, що лежить в основі посту? Я завжди відповідаю, що праця на результат. І приводжу з цього приводу таке порівняння. Спортсмен живе своїм спортивним життям від змагань до змагань, і ось йому заявляють, що він через якийсь час буде брати участь у міжнародних змаганнях. Що робить спортсмен? Прораховує усі як фізичні так і психологічні можливості підготовки і посилено готується. Настає час змагань, він бере участь, досягає успіху, його нагороджують. За, що? За спосіб підготовки чи за результат? Так, за результат. Так само і під час посту не його спосіб є головним правилом, а результат, коли людина позбувається якоїсь гріховної звички за час посту. То це і є її результат, її перемога над гріхом. Для того щоб знати, над чим потрібно працювати, варто придивитися до себе, заглянути у «дзеркало» сумління свого, зустрітися із собою, але важливо не обманювати самого себе. Коли я можу перемогти гріх на час посту, то гріх не володіє мною, думає дехто. Це неправда, ти – переможець гріха тільки тоді, коли йому немає місця у твоєму подальшому житті. В цьому і є основна мета Посту.

На завершення варто зазначити, що час Посту – це не тільки обмеження в споживання їжі, а час праці над собою і в ім’я спасіння своєї ДУШІ. Божого благословення тим, хто ступає на «стежку» Великого Посту, усіпіхів Вам!

До друку зі слів священика

 підготував Степан ВАСИЛІВ.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: