Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Наталія Ладовська: «Дітям потрібно давати якомога більше самостійності»

01 вересня, 09:37
Переглядів: 183

Нещодавно престижна премія Global Teacher Prize Ukraine назвала ТОП-50 найпрогресивніших вчителів України. Серед номінантів премії є і вчитель початкових класів Калуської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 Наталія Ладовська. Також у ТОП-50 ввійшли ще двоє представниць Прикарпаття, а саме вчитель української літератури Української гімназії №1 Марія Грицишин з Івано-Франківська та вчитель іноземних мов Галина Пирин, яка є представником методичного кабінету управління освіти, молоді та спорту Долинської райдержадміністрації.

31 серпня стануть відомими імена ТОП-10 учителів країни. Вони зберуться у вересні в асесмент-центрі у Львові, де на них чекатимуть нові знайомства, робота в командах, розваги та презентації, під час яких члени журі оберуть переможця.

Цього року переможець отримає 250 тисяч гривень, 1 рік безкоштовного навчання від «Освіторії», поїде в березні 2019 року на Global Education & Skills Forum 2019 у Дубай, де познайомиться з найкращими вчителями світу та відомими людьми, що переймаються освітою.

А поки журі визначається із ТОП-10 учителів країни, журналіст «НК» поспілкувалася з калуською вчителькою Наталією Ладовською, щоб дізнатися, як виникла ідея взяти участь у такому конкурсі та які випробування їй довелося пройти. З цього, власне, і розпочалася розмова з Наталією Станіславівною.

 – Читаючи різні новини у соціальній мережі Facebook, я випадково натрапила на інформацію про проведення вищезгаданого конкурсу. Мене ця інформація зацікавила, тому подумала, а чому б не скористатися такою можливістю, чому б не скласти своєрідний іспит, чому, зрештою, не перевірити, чи через 25 років педагогічної діяльності я не розгубила свій потенціал?

Відтак я зайшла на офіційну сторінку громадської спілки «Освіторії» і почала читати, що потрібно робити. Спершу я заповнила, так звану шапку, в якій містилася інформація про мою трудову діяльність та ін. Відверто кажучи, через різні життєві турботи я за декілька днів вже й забула, що почала заповнювати анкету на конкурс, але на електронну скриньку надійшов лист-нагадування. До речі, лист був доволі підбадьорюючим… Там, зокрема, значилося, що я агент освітянських змін, що в мене вірять, що потрібно продовжувати заповнювати анкету. І я продовжила… Поступово день за днем я відповідала на запитання анкети, отримуючи підтримку від організаторів. Дуже зручно, що можна було повертатися до того чи іншого питання, редагувати або доповнювати відповідь.

Щодо запитань, які містилися в анкеті, то варто зауважити, що вони були цікавими, глобальними, а десь навіть і каверзними. Відповідь повинна бути не більшою, ніж 1000 слів, але я писала здебільшого значно лаконічніше. Також, відповідаючи на ті чи інші запитання анкети, можна було додавати різні фото, посилання та ін. Особисто я додавала фото зі своїми учнями, їхні грамоти…

Анкету кожного учасника перевіряли три людини (асесори) з різних міст України – Львова, Одеси та Київа. Наскільки я зрозуміла, кожен асесор ставив свій бал, потім виводили середній, за результатами якого і склали рейтинг. ТОП-10 учителів країни також буде визначено за балами по анкетах, а от переможця серед них вже обиратимуть після зустрічі, перевірки практичних вмінь та ін.

Загалом участь у конкурсі брало орієнтовно 1300 педагогів, з них з Івано-Франківської області – 33.

Те, що я увійшла у ТОП-50 найпрогресивніших вчителів України, для мене було несподіванкою. Заповнюючи анкету, я просто писала свої думки, мрії, побажання і дуже приємно, що журі їх високо оцінило. До речі, анкету я почала заповнювати ще в квітні минулого року, тому вже й забула, коли очікувати результатів. Про те, що я увійшла в ТОП-50, найперше дізналася із публікації в ЗМІ. 

– Які питання анкети вам запам’яталися найбільше?

– Мені сподобалося питання про те, що потрібно робити вчителям і як навчати дітей, щоб вони до 2030 року стали успішними людьми. Так-от, я вважаю, що головне дітям давати якомога більше самостійності. Дитина відповідно до свого віку має вміти приймати самостійні рішення, виконувати ту чи іншу роботу. Також потрібно вчити дитину, щоб вона не боялася висловити свою думку з того чи іншого приводу та вміла доводити свою точку зору.

Колеги інколи жартома називали моїх учнів «чомучиками», бо в них завжди є безліч питань на  кшталт, а чому це саме так, а не інакше, та ін. Загалом я стараюся бути для дітей просто старшим другом, який підтримає і допоможе, якому вони не бояться поставити питання, з яким вони можуть подискутувати…

До слова, для дітей у початкових класах вчитель – це авторитет і треба мати сміливість щось йому заперечити, але саме з таких дітей, які не бояться це робити, виростають наполегливі люди, які згодом обов’язково досягають певних вершин у своєму житті.

Також запам’яталося питання про те, якщо б я виграла мільйон доларів, як би їх витратила для розвитку освіти. У відповіді я розповідала про школу сімейного типу, яку б хотіла створити. Розписувала як «бачу» організацію навчання в ній, як би вона називалася та ін.

Хорошим було і питання про мрію. До речі, згодом з’ясувалося, що відповідь на нього не оцінювалася, але організатори хотіли, мабуть, дати можливість кожному з учасників помріяти (сміється. – Авт.).

– Розкажіть, будь ласка, про інші конкурси, в яких вам раніше доводилося брати участь.

– Відверто кажучи, я раніше не брала участі в якихось гучних конкурсах. Справа в тому, що з маленькими дітьми у багатьох конкурсах не дуже позмагаєшся. Якщо ж говорити про олімпіади, то учні з мого класу завжди беруть у них активну участь і посідають призові місця. Також Олексій Зямба переміг на міському етапі міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика. До слова, я завжди спостерігаю за досягненнями моїх учнів навіть у вже старших класах та й загалом у дорослому житті. Приміром, одна з моїх учениць закінчила Києво-Могилянську академію і зараз проживає в Франції. Загалом я вважаю, що кожна дитина талановита і головне розгледіти до чого вона схильна.

Щодо особистих досягнень, то я в числі перших почала працювати з дітками за системою розвивального навчання Д. Б. Ельконіна – В. В. Давидова. Давала багато уроків для обміну досвідом по цій системі навчання… Вона базується на методі групової роботи, коли учні тісно взаємодіють між собою. Простіше кажучи, у процесі навчання будується ланцюжок вчитель-учень, учень-учень. Діти вчаться оцінювати самостійно свої й чужі роботи, а це дуже добре, бо в дорослому житті така людина не боятиметься як оцінити когось, так і щоб оцінили її. Фактично кожен урок розпочинався з постановки якоїсь проблеми, яку ми спільно з дітьми вирішували. Я давала дітям можливість обговорити ситуацію в групах і потім висловлювати свої думки. За цієї системою навчання я пропрацювала 12 років. До речі, діти не носили книг і зошитів, була лише книга-зошит, яка купувалася раз на півроку. У ній були і правила, і одразу ж завдання. Через те, що батькам було матеріально складно купувати такі книги-зошити, то згодом дещо відійшли від цієї системи, хоча я й зараз її дотримуюся, просто уже без цих зошитів.

– Як ви вирішили стати вчителем?

– Ця історія розпочинається ще з дитинства. Я часто заходила в гості до своєї сусідки-однолітки, а її мама працювала вчителькою початкових класів. Я спостерігала, як вона, перевіряючи зошити, часто посміхалася. Виходячи з цього, вирішила, що професія вчителя, мабуть, дуже цікава, якщо людині весело, коли вона виконує свою роботу. Тоді я ще не розуміла, що робота вчителя досить складна і як кожна медаль має дві сторони. Є у нашій праці як позитивні, так і негативні моменти…

– Розкажіть про свій трудовий шлях.

– Відразу після закінчення в 1992 році тоді ще Івано-Франківського педагогічного інституту я пішла працювати в Калуську ЗОШ №7. Два роки була педагогом-організатором, ще стільки ж – вчителем на групі продовженого дня і лише у 1998 році я взяла свій перший клас. А вже з наступним класом ми якраз і розпочали працювати за системою розвивального навчання Д. Б. Ельконіна – В. В. Давидова. Так рік за роком і пройшли 25 років педагогічної діяльності.

Минулого року в жовтні в зв’язку з сімейними обставинами мені довелося звільнитися, але сподіваюся, що з початку цього навчального року я знову зможу повернутися до улюбленої роботи.

– Дякую за розмову. Успіхів вам!

Довідка «НК»

Global Teacher Prize Ukraine – це щорічна національна премія для вчителів-агентів освітянських змін. Премія покликана відзначити досягнення вчителя не лише щодо своїх учнів, а й щодо суспільства, та підкреслити важливість педагогів в Україні.

Національну премію засновано в 2017 році ГС «Освіторія» після підписання меморандуму з фондом Varkey GEMS Foundation.

0 коментарiв

Залишити коментар

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: