Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Для нього мистецтво – як насолода

27 червня, 16:17
Переглядів: 367

Хтось з великих сказав: «Хто відчув насолоду мистецтва, для того інші насолоди вже не існують»

Сьогодні мова піде про багатогранну людину, котра чимало пізнала у своєму житті та має неоціненний життєвий досвід, неординарну особистість, митця, що увічнює історію нашої країни у своїх скульптурах, члена Спілки художників України Ігоря Миколайовича Семака. Він є автором не одного десятка меморіальних дощок, скульптур та пам'ятників у рідному Калуші та далеко за його межами. Мистецький доробок скульптора нараховує понад 700 різних мистецьких робіт.

Творчість майстра яскраво засвідчує про те, що він – людина обдарована від Бога, людина широких художніх інтересів, людина високої культури та активної життєвої позиції. Для нього скульптура – це і музика, і танець, і душа, і цілий всесвіт.

Учнівство, подорожі, пошук, замисел, майстерність. Все це тісно переплелося в житті митця.

Цікавість до скульптури зародилася у нього ще в дитинстві, коли школяр створював свої перші об’єкти з пластиліну. Ліпив, як виходило. Та вже у сьомому класі відчув потребу по-справжньому навчатися ремеслу. Два рази на тиждень самостійно їхав до обласного центру в художню школу черпати знання у свого вчителя зі скульптури Михайла Пирога. Незабаром народилася перша серйозна робота юного митця. Це було погруддя Лесі Українки, виліплене під враженням екскурсії в її рідне село Колодяжне. Твір зберігається в майстерні пана Ігоря й донині, як реліквія. Каже, що не продасть його нізащо, бо це перша, дорога серцю робота.

У студентські роки під час навчання в політехнічному інституті в Львові доля зводить його з майстрами ліпки, викладачами художнього інституту, які остаточно формують його професійну майстерність.

Тут він з головою занурюється у світ творчої уяви, його сприйняття скульптури шириться, розвивається, обростає новими деталями та міцно поєднується воєдино зі світоглядом художника. Нові роботи все більше наповнюються глибоким, а часом глобальним змістом, виразніше звучать. Глина стає улюбленим матеріалом для митця. В ній він виліплює власний почерк, передає свою творчу манеру. Паралельно здобуває фах геодезиста.

А далі колесо долі веде молодого спеціаліста в холодну й сувору Якутію. І навіть там, на березі Льодовитого океану, в складних кліматичних та побутових умовах, Ігор Семак не полишає заняття улюбленою справою, робить все, щоб його творча енергія не загубилася в потоці часу. Впродовж 15 років ліпить портрети видатних полярників, геодезистів, письменників та людей, з якими працює. Вже тоді він став відомим. Та молодий чоловік не популяризує славу, не купається у теплій ванні успіху, чекаючи, поки вона охолоне, а невпинно працює.

Повернення додому, до Західної України, ще більше стимулює художника до творчості. Бо тут його коріння, тут, як вважає митець, люди більш природні та щирі, з такими людьми ніби заново відкривається сенс життя. А ще Карпати, його улюблені Карпати! Він у них закоханий. Ігоря Миколайовича захоплює, чарує і додає сил до творчості їх чарівність. Враження від побаченого художник фіксує в пам’яті і в серці. Відпочиває винятково в горах. Знає напам’ять кожну вершину, кожну, яку підкорив.

Художник дуже любить своє рідне прикарпатське місто, й роботи, виконані ним для калушан, є справжньою даниною поваги відомим співвітчизникам. Його скульптури змінили наше місто. Воно стало багатшим, урочистішим і привабливішим для туристів.

В передмісті Калуша знаходиться святая-святих митця – його майстерня. Потрапляючи в неї і споглядаючи своєрідний парад скульптурних портретів, відчуваєш легку схвильованість. Здається, десятки живих очей пильно дивляться, зчитуючи твої думки, і бачать твій душевний неспокій. А як відчуває себе майстер, щоденно опиняючись в такому високому товаристві? Пан Ігор каже, що за роботою навіть їх не помічає, але коли довго не буває в майстерні, то серце щемить.

Митця надихають люди, їх натури. Спостерігаючи за ними, він вловлює і запам’ятовує пози, жести, вбрання, манери поведінки. Шукає цікаві типажі для своїх майбутніх творів. Розповідає, що знайшовши ідею, яку інколи довго виношує, вивчає характер скульптурної форми, закріплюючи спочатку її пластичний образ у своїй уяві, й тільки тоді приступає до роботи, намагаючись відобразити мить людського життя в своїй скульптурі. Щоб зображати людей, треба зайти у їхній внутрішній світ, треба зайти у їхні очі. Уявляєте, через які хащі треба продертися скульптору, щоб у глині зобразити душу?

Художник читає багато книг, історичних, художніх і соціологічних досліджень, вивчає документальні матеріали, аби якнайкраще передати всі тонкощі особистості свого героя, для того, щоб у голові народилася візуалізація. Адже спочатку об’єкт слід правильно вибудувати анатомічно, а вже потім «оживити», надати емоції. Каже, що важливо не очі зобразити, важливо зобразити погляд.

З майстерні художника вийшло більш ніж півтисячі робіт. Основні він створює і залишає тут, у рідній Україні. Відпускаючи своє твориво в світ, автор переживає короткий, але хвилюючий момент – погляд збоку, погляд глядача. Адже йому, глядачеві, повинно здаватися все простим і природнім, без помітних зусиль з боку майстра. А майстер має сказати все мовою пластики, показати призначення і сенс свого твору.

Ігор Миколайович розповідає, що скульптура складна тим, що в ній немає сюжету, як в книзі чи фільмі, немає музики, яка б допомагала, немає ні початку, ні кінця, немає взагалі нічого, крім об’єму. Цей об’єм і повинен показати емоцію і розповісти про цікаву долю.

У кожного художника є свій творчий ідеал, свій творчий суд. Для Ігоря Семака – це відомі прикарпатські скульптори, його друзі, до думки й конструктивної критики яких він дослухається, робить відповідні висновки.

Працює над скульптурою Ігор Миколайович багато, системно й методично. В цій справі в нього немає вихідних. І головним знаряддям у цій справі є його руки. В нього вони по-чоловічому красиві, вправні, чутливі, як у піаніста, сильні, як у робітника. У готовій глиняній скульптурі добре видно, як торкався до неї майстер: інколи ласкаво і повільно, інколи – експресивно, з силою, підправляючи форму. Цікаво!

Самовідданий та наполегливий, принциповий і вимогливий, вірний обраній професії геодезиста, вірний друг, вірний чоловік дружині. Він сам робить смачним своє життя й намагається досягти в ньому максимального результату.

Вікторія ГРЕЧКО.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: