Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Олеся Іздрик: «Вдома я начальник лише на кухні»

09 березня, 13:27
Переглядів: 2374

Цього року українці, вочевидь, востаннє святкують так званий Міжнародний жіночий день. Та оскільки більшість людей нині  асоціюють цей день з початком пробудження природи, весною та всіма її принадами, редакція «НК» вирішила не оминути увагою цього свята.

Напередодні 8 Березня читачам нашого тижневика завісу свого особистого та професійного життя привідкрила начальник проектного відділу ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» Олеся Іздрик.

Українське суспільство спонукає жінок дотримуватись традиційних сімейних цінностей, а саме: вийти заміж, народити дітей та дбати про своїх чоловіків-годувальників. Жінки, які обирають інший спосіб життя, нерідко стикаються з осудом. Тому розмова з Олесею Ігорівною в нас, власне, і розпочалася з того, чи справді у сучасному суспільстві важко бути жінкою-керівником.

– Мабуть, мені щастило в житті, адже серед моїх наставників завжди були хороші люди, які вчили, підтримували та допомагали, незалежно від статі та віку. Я дотримуюся думки, що якщо людина має бажання розвиватися і робить для цього все необхідне, то вона досягне бажаних результатів. І на це не впливає чоловік ти, чи жінка… І ще одне, коли в тебе вірять, ти завжди зробиш більше, ніж від тебе очікують.

Свій трудовий шлях я розпочала в проектному інституті «Хлорвінілпроект». Там пропрацювала майже десять років. Згодом перейшла на посаду начальника технічного бюро проектного відділу «КАРПАТНАФТОХІМу». Займалася координацією робіт по проектуванню та здачі в експлуатацію установок гідрування фракції С4-С5, виробництва каустику мембранним методом, виробництва ПВХ суспензійного, виробництва виробів з ПВХ та іншими інвестпроектами з понад 30 проектними організаціями. Ще через певний проміжок часу стала заступником начальника вищезгаданого відділу, а згодом і його керівником.

Досі пам’ятаю, як я боялася сказати керівництву, що піду у декретну відпустку, адже розуміла, що потрібно працювати і виправдовувати надії, які на мене поклали. Але побоювання були даремні… Мене підтримали як колектив відділу, так і керівництво підприємства.

Враховуючи все це, я можу сказати, що мені не доводилося стикатися із гендерною нерівністю. Щодо складності роботи, то керівником бути важко, незалежно від статі. Адже керівник відповідає не лише за свою роботу, а й за весь колектив.

– Більшість колективу, який Ви очолюєте, складають жінки. Як працювати у такому колективі, а тим більше ним керувати?

– Наразі в проектному відділі «КАРПАТНАФТОХІМу» нараховується 32 працівників. З них 19 – це жінки: тендітні і поставні,  рішучі та завзяті до роботи, надзвичайно відповідальні до виконання своїх службових обов’язків і в той же час чудові господині, ніжні мами, турботливі дружини. Не поступається працелюбністю і чоловіча половина колективу. Чоловіки неабияк сприяють злагодженій та ефективній діяльності всього проектного відділу. Загалом мені поталанило з колективом. Я працюю з людьми, на яких можна покластися, які не підведуть.

Щодо керівництва, то тут я керуюся відомим прислів’ям: як ти ставишся до людей, так і вони до тебе будуть ставитися.

– Чи не складно було ввійти у виробниче русло після декретної відпустки?

– Відверто кажучи, я дуже переживала з цього приводу. Я не знала, як мене сприймуть  колеги, як швидко знову увійду у виробниче русло… До того ж моє повернення з декретної відпустки співпало з роботами по відновленню колони С – 301 до її проектного рівня. Доволі часто доводилося залишатися після роботи, приїжджати до початку робочого дня. А з маленькою дитиною це непросто. Та попри такий непростий старт все склалося добре.

– Як сім’я ставиться до Вашої роботи?

Я завжди відчуваю підтримку своїх рідних. Вони з розумінням ставляться до моєї роботи і всіляко допомагають. Мама, наприклад, дуже часто залишається з моєю дитиною, коли я на роботі. Підтримує мене і чоловік, а також старша донечка. Іноді вона ввечері доглядає за молодшою сестричкою, щоб ми з чоловіком могли піти в кіно. Такі моменти хоч і дуже рідкісні, та надзвичайно цінні і важливі.

Загалом, як на мене, підтримка сім’ї дуже важлива. Коли людині є на кого покластися, то їй все під силу.

Робочі моменти в особисте життя намагаюся не переносити. Вдома я начальник лише на кухні (сміється. – Авт.). На мою думку, дуже добре вміти дотримуватися певного балансу між особистим життям і роботою. Хоча якщо людина не може організувати себе в побуті, то навряд чи вона зможе й на роботі бути хорошим керівником. Щоб бути керівником, треба відчувати та розуміти інших людей, тобто частково бути психологом.

– Як любите проводити вільний час та відпочивати?

– Вільного часу в мене, на жаль, фактично немає, але я дуже люблю читати книги. Надихають мене також мандрівки, люблю подорожувати.

–Як Вам вдається завжди так гарно виглядати?

Щоденні прогулянки і помірні фізичні навантаження, які мені забезпечує моя маленька донечка. А загалом людина виглядає так, як себе відчуває. Те, якою бачать тебе люди, залежить від внутрішнього заряду людини. На мою думку, якщо людина щаслива, то тоді нею захоплюються інші.

Кожен із нас під словом щастя розуміє щось своє. Мене, наприклад, надихає підтримка і любов моєї сім'ї. Також особисто мені щастя приносить не лише досягнення бажаного результату, а й сама дорога до нього. Іноді ставлю собі мету, для досягнення якої мені необхідно побороти якісь страхи і комплекси. Коли з ними справляюсь, я щаслива. А іноді можна бути щасливим просто від того, що зробив приємний подарунок чи сюрприз близьким. Щастя навкруги, потрібно лише вміти його помічати.

– Як ставитеся до святкування 8 Березня?

– Я не сконцентровуюся на тому, що це свято має бути саме 8 березня. Для мене воно асоціюється з початком весни, відродженням природи, сонячним теплом, квітами… Я не проти чути приємні слова чи отримувати подарунки, наприклад, 1, а не 8 березня.

Хоча з іншого боку, це свято важливе для старшого покоління. Думаю, що для мам чи бабусь увага, приділена в цей день дітьми чи внуками, зайвою не буде.

– Що б Ви побажали жінкам?

– Як би це банально не звучало – здоров’я і щасливої долі для їхніх дітей. Бажаю, щоб материнські серця не знали болю. Бажаю також душевного спокою, гармонії в усьому, завжди почуватися коханими і захищеними. Бажаю, щоб жінкам приділяли особливу увагу не лише 8 Березня. Хочеться, щоб вони раділи кожному прожитому дню.

1059 коментарiв

Залишити коментар

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: