Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Родичі Сергій та Олег Беньки про війну на сході України знають не з розповідей

14 жовтня, 08:37
Переглядів: 170

Працівники «КАРПАТНАФТОХІМу» захищали кордони країни в 2014-2016 роках

 

У послужному списку працівників ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» нині нараховується 45 осіб, які пройшли горнило війни на сході України, захищаючи в зоні АТО/ООС суверенітет та незалежність країни. Крім того, сьогодні п’ятеро працівників підприємства проходять службу в ЗСУ за контрактом та безпосередньо знаходяться в зоні бойових дій, а ще четверо нафтохіміків виконують свій громадський і конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни та її територіальної цілісності, перебуваючи на строковій військовій службі у Збройних Силах України.

Серед калуських нафтохіміків, учасників бойових дій в зоні АТО/ООС, які заслужили, щоб 14 жовтня святкувати День захисника України, є і два Беньки: Сергій – керівник логістичного центру виробництва ПХВСС і КС та його стрийко, або дядько по батьку Олег – майстер цеху з ремонту технологічного устаткування виробництва ПХВСС і КС та управління забезпечення виробництв. Обидва родичі, свідомо поповнили особовий склад офіцерів в українському війську, коли було дуже сутужно оборонцям кордонів на сході країни протистояти збройним атакам ворога.

На передовій доводилось бути без їжі, жити і спати в окопах, болоті та воді

 

Сергій в зону АТО потрапив під час третьої хвилі часткової мобілізації, оголошеної 21 липня 2014 року відповідним указом Президентом України у зв’язку поширенням проявів тероризму на території країни, що призводять до загибелі мирного населення, військовослужбовців і працівників військових формувань та правоохоронних органів у східних регіонах держави, концентрацією угруповань військ на території Російської Федерації поблизу кордону України, загрозою нападу та небезпекою державній незалежності України. Тоді молодшому лейтенантові запасу (він закінчив Військовий інститут ім. гетьмана Петра Сагайдачного за військовою спеціальністю «мотопіхота» та мав ще диплом про вищу освіту, здобуту в Київському європейському університеті економіки та менеджменту за спеціальностями «економіка і менеджмент» та «фінанси». – Авт.) особисто зателефонував Калуський військовій комісар і запропонував пройти спецнавчання й поїхати в зону АТО.

– Зранку наступного дня я вже був у військкоматі, і звідси нас шістьох офіцерів запасу відвезли в Івано-Франківськ на збірний пункт, – пригадував Сергій Бенько. – Загалом, як було сказано, з нашої області тоді мали мобілізувати пів сотні офіцерів запасу. Однак на збірний пункт прибули тільки ми з Калуша і два офіцери з Івано-Франківська. Всіх нас направили до Львова для проходження підготовчих курсів в Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Після двотижневого навчання ми також ще стільки ж часу провели на Яворівському військовому полігоні. В цьому Міжнародному центрі миротворчості та безпеки проходили спецпідготовку як справжні бійці підрозділу боротьби з тероризмом. І вдень, і вночі з нами інтенсивно працювали американські й українські інструктори, які пройшли стажування у США, навчаючи дій при штурмі будинків, захоплених терористами, зачистці від них вокзалів та інших об’єктів тощо. Від таких занять навіть часу бракувало на відпочинок і сон.

У серпні нас розподілили по військових частинах. Я потрапив у 24-ту окрему механізовану бригаду (ОМБр) Сухопутних військ ЗСУ, що базується в м. Яворів на Львівщині, та в складі її батальйону поїхав на Луганщину в зону бойових дій.

Але спершу, як каже Сергій, вони поїхали на Харківщину. Там отримали військову техніку і боєприпаси, ще пройшли в польових і лісових умовах спецпідготовку разом з миротворчим батальйоном ім. Джохара Дудаєва та відпрацювали бойове злагодження особового складу підрозділів 24 ОМБр. Потім залізницею доїхали з технікою і боєприпасами до певного місця, все вивантажили та здійснили 200-кілометровий марш-кидок до Лисичанська в зону бойових дій.

У цьому місті, яке 24 липня 2014 року українські воїни звільнили від бойовиків з маріонеткового утворення ЛНР та знову взяли під свій контроль, і базувався на території склозаводу батальйон 24 ОМБр, з яким у вересні прибув сюди Сергій. Звідси отримували команди, зброю і боєприпаси підрозділи бригади, що перебували на позиціях першої лінії оборони.

На передовій Сергій Бенько більше року, допоки не був демобілізований, виконував обов’язки командира роти та заступника командира 1-го штурмового батальйону 24-ї механізованої бригади. При цьому також навчав і готував до бойових дій бійців батальйону.

– Мені з бійцями доводилося брати участь у бойових діях на блокпостах під Лисичанськом, с. Кримське, пережити майже тримісячну блокаду на передовій у районі сіл Сокольники і Сміле, – зауважує співрозмовник. – Тоді я командував механізованим посиленим взводом другої роти першого батальйону.

За період мобілізації тільки одного разу вимушено повертався у військову частину бригади, щоб привезти нових бійців для доукомплектування наших підрозділів у Лисичанську. Після цього моя рота, яка була штурмовим резервом у секторі бойових дій, протистояла ворожим силам на стратегічних позиціях в Світличному, Нижньому, Мирній Долині, Трьохізбенці. Також на передовій ми тримали оборону у полі між 31-им блокпостом і селами Сміле і Сокольники, де неодноразово зупиняли масові прориви регулярних російських військ і донських козаків, які за чисельністю значно нас переважали.

За словами Сергія Бенька, в ході боїв під Лисичанськом виникали й дуже складні ситуації, коли на передовій позиції, оточеній ворогом, доводилось бути без їжі, жити і спати в окопах, болоті та воді. Але з допомогою підрозділів іншої бригади було дано гідну відповідь наступаючим російським підрозділам десантно-штурмової псковської дивізії. І чергові спроби сил противника прорвати першу лінію оборони в зоні бойових дій під Лисичанськом завершувалися невдало й з великими втратами з боку наступаючих.

Щоб воювати в зоні АТО, перекваліфікувався із заправника на коригувальника артвогню

 

За подібною схемою, що й Сергій потрапив в зону АТО старший лейтенант запасу Олег Бенько. Тільки пізніше – в 2015 році під час четвертої хвилі мобілізації.

На службу в ЗСУ Олег, який мав військову спеціальність заправника військової техніки, був мобілізований Калуським військовим комісаріатом 2 лютого разом з працівником «КАРПАТНАФТОХІМу» Іваном Баволяком. Удвох потрапили на Яворівський полігон. Там пробули всього два дні і були відправлені в Сумське вище артилерійське командне училище, де упродовж 15 днів вивчали певні теоретичні дисципліни, а практичні навики вже набували на полігоні «Дівички» в Київській області. Після двотижневої підготовки були розподілені по військових частинах.

– Я зараз не пригадаю, куди Івана відправили, – говорить Олег Бенько, – а мене скерували на Дніпропетровщину в 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду. З офіцерів, з якими навчався, потрапили сюди ще п’ятеро. Але оскільки тоді в зону АТО виїжджала лише на два місяці половина особового складу бригади, то проводилось жеребкування, хто поїде першим, а хто залишиться. Я в перший заїзд не потрапив, а у військовій частині виконував обов’язки помічника оперативного чергового.

У зону АТО Олег Бенько виїхав зі штабом батареї 25 травня 2015 року. Бригада займала позиції на другій лінії оборони за 20 км від Авдіївки та мала на озброєнні ракетну артилерію, самохідні артилерійські установки 2С9 «Нона» 120 мм калібру, гаубиці, пушки й інше озброєння. Але, як зауважив Олег, зброю великого калібру потрібно було приховувати від представників спеціальної моніторингової місії ОБСЄ та її практично не доводилось використовувати.

Після повернення з війни на сході України у військову частину Олегові, як і іншим бійцям бригади, були надані короткотермінові відпустки, щоб побачитися з рідними. А у вересні він вже знову був на Донбасі. Цього разу 25 ОПДБр базувалася в селі Миролюбівка Покровського району, по східній межі якого пролягала лінія зіткнення між підконтрольними Україні територіями та тимчасово окупованими територіями країни, що контролювалися Російською Федерацією та перебували в адміністративному управлінні так званої ДНР. Тут Олегові доводилося на другій лінії оборони вже частіше виконувати обов’язки коригувальника артилерійського вогню – своєї другої військової спеціальності, яку здобув під час підготовки мобілізованих до ЗСУ для участі в бойових діях на сході України. У більшості випадків ночами неофіційно виїжджав з бійцями ближче до передньої лінії оборони, щоб давати гідну відповідь проросійським збройним формуванням і окупаційним військам, які обстрілювали населені пункти та позиції українських воїнів, використовуючи потужну заборонену зброю…

…Свято День захисника України Сергій та Олег зустрічають з вірою в перемогу своїх побратимів, які з почуттям патріотизму нині воюють на сході України, захищаючи її територіальну цілісність.

Василь Ткачук.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: