Нафтохiмiк. Сайт газети "Нафтохiмiк-Калуш"
Соборна, 15 33333 Калуш
+380975555555 naftohimik@com.ua Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний
Увiйти

Василь Пастух з Кадобної й іванофранківка Христина Гончарук пробігли 12 вершин за один день

22 липня, 09:05
Переглядів: 1357

Вони обидвоє працюють тренерами в СК «Альянс» (Івано-Франківськ). І йому, і їй – 31 рік. Василь ПАСТУХ – уродженець села Кадобна, кандидат у майстри спорту з боксу, учасник всеукраїнських і міжнародних змагань з бігу з перешкодами, трейлових забігів у гірській місцевості, багатьох інших спортивних змагань. Христина ГОНЧАРУК  – мешканка Івано-Франківська, де й народилася, найбільше захоплюється бігом. Нещодавно кадобнянин і іванофранківка вперше пробігли 12 вершин Українських Карпат за один день. Цією новиною Василь і поділився на своїй сторінці в мережі «Фейсбук».

З його розповіді й розпочнемо знайомство з нашими героями.

«Спочатку я планував пробігти тільки Чорногірський хребет, але потім, як завжди, захотілося більшого. Переглянув маршрут на карті та вирішив підкорити шість найвищих вершин. Між ними були ще шість вершин, які нічим не поступаються найвищим.

На цю мою «авантюру» піддалася Христина Гончарук. Тоді вона не усвідомлювала на що погодилася, а зрозуміла, що буде непросто, тільки після пробігу вершин.

Маршрут, який визначили для пробігу, починався із села Дземброня Верховинського району Івано-Франківської області (звідти стартували), пролягав через вершини гір Смотрич, Піп Іван, Дземброня, Бербенескул, Гутин Томнатик, Менчул, Ребра, Туркул, Пожижевська, Брескул, Говерла, Петрос та завершувався в селі Кваси Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області. Власне, там і фінішували, пробігши загалом дистанцію 57 км 40 метрів.

Прокинулися ми о 05:30, поснідали і…погнали здійснювати нашу мрію.

Підйом на кожну вершину був нереально крутий. Погода спочатку була сонячною з прохолодним вітром. Перед нами – прекрасні краєвиди, біжиш і… кайфуєш. Звичайно, в горах не завжди біжиш, половину маршруту ідеш, половину біжиш. На деякі вершини ледве виходиш, особливо коли уже подолано 30 км.

Кожна гора Чорногірського хребта красива по-своєму, навіть не можу сказати, яка найбільше сподобалася. Але точно найбільше запам’яталась гора Петрос, яка була останньою на маршруті пробігу. Вона неабияк над нами познущалася, тож емоції аж зашкалювали. Однак ми таки подолали її і всі труднощі-сюрпризи, які несподівано піднесла природа.

Перед підніжжям вершини г. Петрос почався легенький дощ. Думали перечекати, але все ж таки побігли далі. Піднявшись трохи вище, до нас почали підбиратися з кожного боку темні хмари. Надіялись, що негода мине і в той же час намагались рухатись швидше. Але підйом складний, ноги уже виснажені. Дощ починається ще сильніший, з вершини стікає вода, під ногами – болото, надзвичайно слизько, але нам потрібно було рухатися вперед.

Ледве вибравшись на гору, сховались у розваленій хатинці. Почався град з блискавками, похолодало, посилився вітер, ми повністю промокли. Трохи побули в хатині, однак стало ще холодніше, а нам ще 15 км до фінішу. Вирішили бігти далі.

І тут склалася ще гірша ситуація. Сильний туман, дощ, град, вітер… Ми були в шоці, але мусили бігти, бо зупинятись – це не вихід. Дорога вся у болоті, рухатись дуже важко. Згодом ніби посвітлішало, але через пару хвилин знову туман, дощ, грім і блискавка. Пальці рук уже побіліли від холоду, однак біжимо далі, іншого виходу немає.

За 7 км до села Кваси дощ вже майже не падав. Через годину фінішували і дякували Богу, що ми це зробили».

Подовжили спілкування з Василем і Христиною вже у формі експрес-інтерв’ю.

– Василю, ти віддавна дружиш зі спортом?

– Спортом займаюся з дитинства, бігом почав більше займатися на початку карантину. До того довший час займався боксом, виконав норматив кандидата у майстри спорту. Зараз поєдную заняття з бігу з гімнастикою, яка мені теж дуже подобається, як і важка атлетика. Вважаю, що для кожного спортсмена важливе значення відіграє загальна фізична підготовка.

– Тренерська робота у СК «Альянс» не заважає брати участь у змаганнях?

– Навпаки, спонукає, бо ти завжди повинен підтримувати на належному рівні свою фізичну спортивну форму. Тому я намагаюся брати участь в змаганнях з бігу з перешкодами, трейлових забігах в горах. Крім всеукраїнських змагань, виступав у Іспанії, Греції, Румунії, Словаччині на змаганнях з бігу з перешкодами, трейлових забігів «Spartan Race» та інших. За їх результатами неодноразово посідав призові місця.

На це літо поставив собі за мету пробігти за один день Чорногірським хребтом 12 вершин, 6 з яких найвищі (понад 2000 м над рівнем моря). І, як бачите, з цим завданням впорався разом з Христиною Гончарук.

– Чи хтось в Україні раніше пробігав стільки гірських вершин за один день?

– На трейлових змаганнях таку дистанцію, яку подолав за один день, пробігають. Також біжать і довші дистанції, але під час забігу на офіційних змаганнях є декілька пунктів, де можна випити води та поїсти, щоб набратися сил.

Я вирішив пробігти 12 вершин Чорногірського хребта не на змаганнях, де є такі пункти. Але, відверто кажучи, не знаю, чи є хтось в Україні, хто раніше за день пробігав 12 гірських вершин без облаштованих на маршруті пунктів для харчування.

– Відколи з Христиною, можливо, десь бігаєте удвох, готуєтеся до змагань та виступаєте на них?

– Ми уже бігаємо разом упродовж року та виступаємо на змаганнях з трейлових забігів. Тому вона наважилась також пробігти зі мною ці вершини Українських Карпат.

– А для тебе, Христино, як для спортсменки, біг є основним видом легкої атлетики?

– Я б сказала, що біг є одним із моїх улюблених захоплень. Бігати я дуже люблю передусім не тому, що це поліпшує стан здоров’я і приносить користь для мого тіла, а тому, що це дає спокій і задоволення моїй душі.

– Наскільки довго займаєшся бігом?

– 12 років. Але не завжди біг приносив мені певне задоволення. Спочатку я почала бігати для того, щоб тримати себе у фізичній формі. 8-12 км – це максимальні дистанції, які пробігала, але в залі на бігових доріжках. За кілька років такого бігу мене почали боліти коліна і я перестала бігати. Щоправда, не надовго.

Коли біль минув, мій товариш запропонував пробігтися лісом і відчути справжнє задоволення від бігу. Спочатку був певний страх, оскільки саме через біг у мене почались проблеми з колінами. Але я все ж таки вирішила побігти.

Уже після першої пробіжки відчула ейфорію від бігу по пересічній місцевості. Відтоді я вже жодного разу не стала на бігову доріжку.

– В яку пору доби найбільше полюбляєш займатися бігом?

– Моя улюблена пора для бігу – ранок, оскільки в ранні години на вулиці так красиво і спокійно. Тоді можна спостерігати за сходом сонця, відчувати свіже повітря, слухати спів птахів.

Біг зранку допомагає мені позбутись стресу. Але до минулого року я не бігала дистанції, які б були довшими за 12 км. Я навіть не думала, що зможу більше пробігти, тим паче горами, коли є досить великий набір висоти. Віру в себе і в те, що зможу пробігти 12 гірських вершин, вселив Василь Пастух – мій друг, а також колега по роботі. Ми з ним вже кілька років працюємо в СК «Альянс».

– Коли вперше спробувала свої сили в бігу горами?

– Рік тому. Це були змагання з трейлового бігу 100 БУКОмиль, де ми разом з Василем подолали дистанцію 24 км, забігши на вершину гори Кукул, висота якої над рівнем моря – 1539 м.

Важко описати відчуття від подоланої першої гірської вершини, але вони мене заохопили настільки, що я надалі тільки збільшувала дистанції. І ось одного дня у нас виникла ідея пробігти весь Чорногірський хребет, подолавши 6 найвищих вершин висотою понад 2000 м над рівнем моря. На той момент ми не знали, скільки доведеться подолати кілометрів горами. Це була тільки мрія, але я до кінця не була впевнена, що зможу це зробити. Якби не Василь Пастух, то вона б надалі залишилась тільки мрією.

Але цього року він сказав: «Давай біжимо!», і я погодилась, хоч страх таки був. Але навіть на той момент я не знала, що це буде майже 60 км горами і 12 годин бігу. Проте бажання підкорити вершини виявилось сильнішим.

– Цей день настав, і ви побігли. Яке було у тебе відчуття після того, як стартували й понеслися на вершини Українських Карпат?

– Їх важко передати словами. Бо коли ти біжиш гірським хребтом, а довкола пливуть краєвиди, пейзажі змінюються по кілька разів, коли ти піднімаєшся на вершини, обтяжуючи себе лише важким рюкзаком, можливість усвідомлювати межі свого організму ти не уявляєш. Всі обмеження «крутяться» лише в твоїй голові і зазвичай ти собі їх вигадуєш. Тому найголовніше в плані емоційної підготовки повірити, що «я зможу».

Під час такого бігу емоції просто переповнюють: тут і втома, і радість, і жаль до себе, і гордість собою, хочеться плакати і сміятись одночасно. І врешті-решт хочеться, щоб це все завершилось. Але коли ми фінішували, то втома минула вмить, а мені захотілося на досягнутому не зупинятися. Якщо я пробігла 12 гірських вершин, то, мабуть, зможу успішно пройти випробування й у складнішому й довшому трейловому забігу в гірській місцевості.

Василь ТКАЧУК.

0 коментарiв
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу knkalush@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами та публікаціями у загальнодоступній групі «Нафтохімік-Калуш» на сторінці у Facebook.

Читайте також

Реєстрація
Зареєструватись

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: